— Як добре, що Ліза погодилася залишитися з бабусею, — мрійливо говорила Катя. — Мені здається, що перші два дні я буду тільки спати

— Катька! Ми в Києві! Ви чому трубку не берете? Ми ще вчора приїхали!
— А ми з Антоном учора вимкнули телефони і весь день гуляли, повернулися дуже пізно.

— Можна ми до вас у гості заїдемо? Ми тут недалеко.
— Ну, заїжджайте, ми вдома…

Друзі чоловіка зателефонували рано вранці, і Катя ніяк не могла збагнути, котра година і що за поспіх такий. З Настею і Женею подружжя не бачилося два роки.

Пара жила в маленькому містечку Дніпропетровської області, і вони не спілкувалися через сварку дворічної давності. Новий рік Катя з Антоном зустрічали з батьками, а після свята ті забрали внучку до себе на канікули, і подружжя планувало відпочивати всі десять днів.

Вирішили, що навіть готувати не будуть, походять музеями, у кіно, а їсти будуть в улюбленому кафе біля будинку. Вони багато працювали, тож передчували ці довгоочікувані вихідні, мріючи про те, як гарно проведуть ці дні.

— Як добре, що Ліза погодилася залишитися з бабусею, — мрійливо говорила Катя. — Мені здається, що перші два дні я буду тільки спати.

Вони з донькою переїхали до Києва 5 років тому. У рідному місті зарплати були невеликі та й шкіл лише дві, тому подружжя вирішило влаштувати своє життя в столиці.

Ліза мріяла займатися фігурним катанням, а в їхньому маленькому містечку такої можливості не було. Ось і зважилися на переїзд.

Спочатку друзі часто приїжджали в гості.

— Ну, все, тепер на всі свята можна до Києва їздити! — радісно говорила Настя, коли вони їхали. — А то готелі там дорогі, ніяких грошей не вистачить.
— Звичайно, приїжджайте в будь-який час, ми будемо раді, — відповідав Антон друзям.

— Ви головне там не зазнавайтеся, а то кажуть, гроші людей псують.
— Та ми й не збиралися, — сміявся Антон.

Катя з Антоном працювали багато, і життя почало налагоджувалося. Донька вчилася в хорошій школі, займалася спортом, а подружжя збирало на іпотеку в столиці і допомагали батькам. Мріяли, що куплять квартиру і зроблять там гарний ремонт, про який завжди мріяли.

Перший рік друзі часто телефонували і приїжджали на кілька днів. Настя теж мріяла переїхати до Києва, але Женя не хотів кидати звичне життя в рідному містечку, хоч і зарплати часто не вистачало.

До того ж, він любив вечорами посидіти з друзями футбол подивитися. А в Києві працювати треба, і всі кажуть, що на особисте життя часто часу не вистачає.

— Антоне, незручно просити, але мені дуже потрібні гроші, — сказав одного разу Женя, коли вони вкотре приїхали у вихідні.
— Та чому незручно, ми ж друзі. Яка сума потрібна?

— Сума немаленька, я вирішив бізнес відкрити. А то Настя мене пиляє, що грошей не вистачає, у Київ проситься. А ти ж знаєш, що в нас у майстерні багато не заробиш, от я й вирішив свою справу відкрити.

— А що, непогана ідея! Мені тільки потрібно з дружиною порадитися, все-таки разом відкладаємо.

Каті не подобалося, що чоловік хоче позичити велику суму другу, але вона все одно погодилася, знаючи, як Антон цінує цю дружбу з дитинства. Женя їм дуже дякував і обіцяв віддати борг за півроку, коли його бізнес почне розвиватися. До того ж, подружжю ще рік збирати на перший внесок.

Женя з Настею поїхали щасливі і повні планів. Але, через півроку Женя гроші не повернув — сказав, що бізнес прогорів, і він повертатиме поступово із зарплати. А незабаром друг перестав дзвонити і відповідати на дзвінки Антона.

— Я, прям, відчувала, що так і буде, — засмучувалася Катя. — Шкода, що ти вирішив розписку не брати з Жені, а то могли б через суд із них гроші вимагати. Тепер зайвий рік збирати доведеться.

— Який суд — ми ж друзі?! Приїдемо до батьків і поговоримо з ним. Я думаю, що все буде добре.

Через місяць вони приїхали в рідне місто і зустрілося з друзями. Ті дуже вибачалися і говорили, що грошей зовсім немає, все витратили на справу Жені.

Катя з Антоном розуміли, що, можливо, цих грошей більше не побачать. Їм було неприємно, а Насті з Женею ніяково через цю ситуацію. Тому вони незабаром зовсім пропали і останні два роки друзі не спілкувалися.

— Може в них тепер усе добре, і вони вирішили нам борг повернути?

Зрадів Антон, коли Катя повідомила, що їхні друзі скоро будуть тут.

— Щось я сумніваюся. Два роки тиші, а тепер раптом вирішили за боргами розрахуватися?
— Ну, а чому ні? Чорна смуга у всіх коли-небудь закінчується. Інакше навіщо вони так несподівано приїхали?

Подружжя швидко прибралося, сходило в магазин по смачну випічку до чаю і чекали на друзів. Коли Антон відчинив двері, то сторопів — Женя з дружиною були не самі, а в компанії ще однієї пари. Антон упізнав колишнього однокласника.

— Ну, привіт, друже! Ми так давно не бачилися, що вирішили в гості до вас заїхати побачитися.

Гості зайшли у квартиру і скаржилися, які дорогі тут готелі й таксі. Катя дивувалася, що друзі поводяться так, наче не зникали ці два роки, а тільки місяць тому, як розлучилися.

Настя, як і раніше, захоплювалася Києвом і мрійливо розповідала, що коли-небудь вони сюди переїдуть. Вони пили чай і базікали про те, як справи в їхньому рідному місті, хто з однокласників домігся успіху і як здоров’я батьків.

— Можна ми у вас зупинимося, — раптом запитав Женя, коли допив третю чашку чаю. — У готелі так дорого, а я зараз планую свої фінанси, вирішив серйозно ставитися до свого майбутнього.