Я чудово розумію людей, які не люблять пишні весілля і воліють провести цей день у колі найближчих родичів (а то й зовсім наодинці з коханим тепер уже чоловіком).
Самій іноді не зрозуміло, навіщо люди вклали стільки грошей у таку пишну, але невизначену виставу для малознайомих далеких родичів, з якими навряд чи ще колись доведеться хоч промо поговорити.
Але зі своїми порадами я ні до кого не лізу, не висловлюю свою думку публічно і не критикую чужі рішення. Хочеться людям саме такого свята, вони готові за це платити і готові все це організовувати – це їхня особиста справа.
Моя справа прийти і привітати, або послатися на справи і не прийти. Але я зовсім не розумію, чому майже всі подруги вважають за свій обов’язок роздавати свої непрохані поради мені особисто.
Як тільки я проговорилася, що збираюся організувати маленьке, але дороге та затишне весілля, про яке з дитинства мріяла. Одразу посипалися… ні, не гроші та подарунки, а критика та «слушні практичні поради».
Мовляв, не окупиться, потрібно зібрати побільше родичів (може подарувати чогось корисного), а ресторан вибрати подешевше, по можливості, пошукавши через знайомих і випросивши знижку. Відразу ж посипалися візитки з рекомендаціями «класний тамада з весілля двоюрідної сестри», «флористка, з якою я в школі навчалася» та «мій племінник-фотограф».
Довелося мило посміхатися, чемно відмовлятися або ж обіцяти «обов’язково передзвонити» (залежно від ситуації).
Мої спроби пояснити свою думку розбивалися вщент, тільки нерозуміння, точніше, про небажання розуміти.
Як пояснити, що я завжди мріяла саме про таку весільну сукню, і ні про яку іншу, незалежно від того, що там зараз модно і в чому минулого року виходила заміж однокласниця? Я хочу відсвяткувати зміну свого соціального статусу саме у цьому ресторані, мені подобається саме таке оформлення весільного залу та жодне інше.
На щастя, я сама здатна на все це заробити (і вже давно заробила), не випрошуючи гроші у батьків і не влазячи в банківські кредити, як робили багато хто з «порадників».
Мого нареченого теж все влаштовує, ми давно це питання обговорили з ним, а інша думка в даному випадку для мене не має значення. Не треба рахувати мої гроші, я сама з цим успішно справляюся не перший рік.
Як то кажуть, дякую за допомогу, але я сама. Шановні друзі та родичі, не будьте такими нав’язливими і дозвольте молодій сім’ї приймати рішення самим!
Навіть якщо на ваш навчений життям погляд ці рішення докорінно неправильні. Дякую!
