Восени 2021 року вирішила з’їхатися з молодим чоловіком, заздалегідь була впевнена в тому, що житимемо на орендованій квартирі. На даний момент ми живемо в його приватному будинку разом з його батьком та матір’ю. Я завжди важко звикала до нових людей, але в цій ситуації все вийшло за рамки.
Про особистий комфорт та простір довелося забути, як і забути про свій режим сну та харчування. З родичами хлопця стосунки натягнуті. Не маю до них ніякої симпатії, але й на конфлікт намагаюся не йти через побоювання погіршити свій психологічний стан. При цьому вони засуджують мене за спиною.
Проблема полягає в тому, що я почуваюся тут чужою та зайвою, не почуваюся в безпеці і щодня перебуваю в напрузі, яка позначається несприятливо на стосунках. З’являються нав’язливі думки, що завдавши фізичної шкоди собі, приглушу психологічний біль.
Раніше були проблеми, але останні 1-1,5 року було затишшя. Через фінансові труднощі немає можливості з’їхати на квартиру або повернутися додому. Намагаюся взяти себе в руки та заспокоїтись, але кожна спроба закінчується провалом. Пробувала приймати ліки, особливого результату не помітила.
Чи є спосіб впоратися з психологічною напругою? Не хотілося б досягти піку свого терпіння і здійснити непоправну дурість.
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…