Мене звати Наталка, мені тридцять два роки, і вже сім років я живу з чоловіком Олексієм. У нас є син, Петрик, якому шість років. Олексій багато разів пропонував одружитися, але я не можу прийняти цю пропозицію, бо не відчуваю до нього того кохання, яке колись відчувала.
Однак, не можу піти, бо він став для мене рідною людиною, а Петрик дуже любить свого батька. Ми живемо непогано, хоч іноді сваримося, але завжди стараємося не робити це при дитині.
Олексій – людина розсіяна і трохи відсторонена. Він рідко проявляє ініціативу в наших відносинах, і якщо я хочу близькості, мені доводиться брати все у свої руки.
У нього немає іншої жінки, просто він такий за характером. З іншого боку, я маю все необхідне. Олексій забезпечує мене і сина, купує все, що я прошу, але сам подарунків не робить. Коли ж намагається, то вони часто настільки невдалі, що доводиться йти до магазину і міняти їх.
Останнім часом я часто проводжу час зі своєю подругою, Юлею. Вона – моя найближча подруга, ми ділимося всім, що відбувається в наших життях. У Юлі теж є чоловік, старший за неї, і вона мріє про інше життя, але поки не наважується змінити його, бо звикла до стабільності, яку він забезпечує.
Одного дня Юля познайомилася з бізнесменом на ім’я Ігор. Їхні відносини були недовгими, але він почав пропадати, не дзвонив, і це дуже засмучувало її. Ми одного разу пішли на дискотеку, де випадково зустріли Ігоря.
Він запросив нас на вечерю, запропонував провести вечір вчетверо з його другом. Спочатку мені це було зовсім нецікаво, але через проблеми у відносинах з Олексієм я вирішила погодитися.
На тій вечері Ігор показав, що я йому подобаюся, хоча він мені не сподобався. Він запросив нас ще раз, а потім і втретє, де ми залишилися вдвох. Юля почала розмову з Ігорем про те, що він обіцяв дзвонити і не дзвонив, що він погано з нею поводився.
Ми пішли танцювати, і тоді Ігор сказав мені, що я йому дуже подобаюся. Я нагадала йому про Юлю, але він лише махнув рукою. Ми вийшли на вулицю, де Юля говорила по телефону з іншим хлопцем, і Ігор сказав: “Бачиш, ми не разом.”
Після цього вечора Ігор почав писати мені. Ми переписувалися, і я відчувала, що він цікавий мені. Але мої почуття до нього були неоднозначними, бо я не могла уявити життя без сина і Олексія. Тим часом, Юля перестала зі мною спілкуватися, коли побачила наші повідомлення. Я не зізналася їй відразу, і це було моєю великою помилкою.
Пройшли тижні, а моя ситуація ставала дедалі напруженішою. Олексій відчував мою відстороненість і замкненість, але не розумів причин. Він не заслуговував на таке ставлення, але я не могла більше жити в постійній брехні.
Одного вечора, коли Петрик уже спав, я сиділа на кухні і плакала. Олексій підійшов до мене і, не кажучи ні слова, сів поруч. Він мовчав, а я не могла зупинити сліз. В цей момент я зрозуміла, що повинна щось змінити.
Наступного дня я зателефонувала Юлі і попросила зустрітися. Її голос був холодним, але вона погодилася.
Ми зустрілися в кафе, і я почала: “Юля, мені потрібно сказати тобі правду. Я не хотіла, щоб все так сталося, але я була не права.” Вона мовчала, а я продовжувала: “Я дійсно переписувалася з Ігорем, і він мені подобався. Я не хотіла тобі про це говорити, бо боялася, що ти подумаєш, що я відбила його у тебе. Але я більше не могла брехати.”
Юля зітхнула і сказала: “Наталко, я давно зрозуміла, що між вами щось було. Я просто хотіла, щоб ти сама зізналася. Я прощаю тебе, але більше не можу довіряти тобі, як раніше.”
Ці слова були як ножем у серце. Я зрозуміла, що втратила її довіру назавжди. Ми попрощалися, і я пішла додому, відчуваючи, що моє життя розбите на дрібні шматочки.
Я повернулася додому і знову заплакала. Олексій підійшов і запитав, що сталося. Я розповіла йому все: про Юлю, Ігоря і свою брехню. Він мовчав, а потім тихо сказав: “Наталко, я розумію, що тобі важко. Але ми повинні знайти спосіб впоратися з цим разом.”
Ці слова дали мені трохи надії, але я знала, що наш шлях буде довгим і важким. Ми повинні були розібратися в своїх почуттях і вирішити, що робити далі.
Моя життя перетворилося на серію складних виборів і важких рішень. Я зрозуміла, що повинна навчитися бути чесною з собою і з оточуючими. Я втратила багато, але надіялась, що зможу знайти новий шлях і почати все спочатку, незважаючи на біль і розчарування.
