З чоловіком рік як розписані, дуже любимо одне одного, у всьому підтримуємо, хоч і бувають дрібні сварки і в основному через гроші. Обидва працюємо, але житла свого немає, винаймаємо. Живемо скромно, економимо, мріючи про свою невелику квартирку.
Взяли кредит на стареньку машину (чоловік по роботі їздить в інше місто), планували виплатити за два роки і тут я потрапляю в жахливу аварію. Постраждалих немає, але врізалася в дуже дорогу машину і тепер, за рішенням суду, 7 років віддаватиму 50% зарплати. Наша машина взагалі не підлягає відновленню.
Чоловік платить аліменти, житла ми не маємо, і не буде, як, мабуть, і дітей. Знаю, що винна сама, але як подумаю, яке життя на нас чекає, навіть жити не хочеться. Всі плани, надії, мрії рухнули, і добре тільки це. Почалися проблеми із здоров’ям.
Все життя був поганий зір, а тут я почала швидко його втрачати. Обстеження, лікарі, паніка. Потрібна дорога операція, то нічого зрозумілого не обіцяють.
Не знаю, де саме я завернула не туди. Мені дуже страшно. І навіть нема з ким поділитися, батьки старенькі і їм буде погано, якщо дізнаються, в яку ситуацію влипла їхня дочка. А я намагаюся триматися, посміхаюся всім, кажу, що все гаразд, а вдома ридаю і божеволію.
Є такі жінки, в яких усе розкладено по поличках — і в шафі, і в…
Я завжди думала, що шлюб — це коли двоє будують свій затишний світ, оберігаючи його…
Я стояла на порозі власної квартири і просто не вірила своїм очам. Замість тихого дому…
Життя іноді ділить усе на «до» і «після» за одну коротку мить. Ще весняної пори…
— Бабуся каже, що в тебе нерви геть розхитані, тому тобі треба від мене відпочити,…
От кажуть у народі: батьківська любов сліпа. Але часом вона буває ще й такою несправедливою,…