Почну з того, що зі своїм чоловіком ми разом 4 роки, із них 1,5 роки зустрічалися. В перший рік все було чудово, але потім, як почала жити в нього, почала розуміти, що його рідня йому дорожча за всіх на світі.
З нами у домі живуть його старі батьки, брат чоловіка зі своєю сім’єю, у брата одна дитина і ще одна скоро з’явиться. Всі живуть з нами і мене спочатку втомлювала така кількість народу в одному будинку, так ні щоб піти звідти, я зі своїм коханням йшла на пролом.
Звичайно, його рідні мені не були раді, та й на наші стосунки це наклало свій відбиток. Ми сварилися, нерозуміння збиралося, я все терпіла, сподівалася, ось з’явиться дитина і чоловік зрозуміє, що його родина йому дорожча і скаже братові, щоб з’їжджав.
Але не тут було, брат, як жив, так і живе з нами, а я все більше злилася на чоловіка за це. З’явилася дитина — знову нічого не змінилося, ми жили як у найменшій кімнаті, так і живемо, а брат із сім’єю займають весь другий поверх (3 кімнати).
Тут ще більше непорозуміння від ситуації, чому чоловік нічого не змінює, як виявилося, йому все одно, він не працює, вдома ремонту немає, з таким натовпом нема чого робити. У результаті, коли нашій дочці виповнився рік, я почала розуміти, що так жити не можна, і справивши рік доньки, через тиждень виходить у нас із чоловіком сварка через дрібниці.
Чоловік мене образив сильно і це все при дитині та батьках. Загалом я збираю речі і їду до батьків, поки чекала таксі чоловік сказав, щоб ноги моєї тут більше не було, його батьки говорили, що я сама винна, що він мене образив.
Я шокована і досі думаю, як я таке терпіла, навіщо? Зараз розумію правильність свого рішення уникнути такого чоловіка, тому що не можна нікому дозволяти піднімати на себе руку, не можна жити там і з ким, де ти не хочеш.
Чоловік не любив ніколи мене, тільки користувався, йому зручно було, я його одягаю, він доглянутий. Все прибрано, не працював рік, гроші з декретних брав на бензин.
Та ось вона буває така любов жорстока, це я все зрозуміла, коли дитина з’явилася, а до цього немов спала міцним сном.
Боляче дуже і прикро за себе, за дитину, що я стільки часу його рідні терпіла, що чоловік користувався мною, що у дитини навіть аліментів не буде, оскільки тато ж ніде не працює.