Одружені 10 років, є двоє дітей. Я могла б назвати свій шлюб щасливим, якби не одна дивна звичка чоловіка. Подруги кажуть, що з цим можна миритися, адже чоловік не п’є, не ображає та не зраджує.
Але я ніяк не можу звикнути до того, що навіть після незначної сварки чоловік відразу перестає зі мною розмовляти і їде до батьків. Там перебуває якийсь час.
Я намагалася вже йому поступатися у всьому, щоб уникнути конфлікту, але він стабільно раз на два місяці сам шукає привід для сварки, чіпляючись навіть до дрібниць.
З’ясовувати стосунки марно, він слухає тільки себе, я в цей час ніби говорю сама з собою. Потім він збирає кілька речей у сумку і каже: “поживеш одна, оціниш те, що я для тебе роблю”. Але хіба я нічого для нього чи для сім’ї не роблю?
Найцікавіше, що його батьки вважають таку поведінку сина нормальною! Розмови ні до чого не призвили.
Мені вже набридло таке його дитинство і думаю про розлучення. Шкода лише дітей. Як їм пояснити причину прощання з батьком, якого вони дуже люблять?
Я б могла зрозуміти таку поведінку чоловіка, якби ми сварилися через якісь серйозні причини. Але ж я бачу, що він ці сварки сам спецально провокує.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…