Я росла дочкою батька. Любила і маму, і тата, а от довірчі стосунки у мене були саме з батьком. Але якось щось пішло не так. Одного разу його ніби підмінили, а наше життя пішло навперекій. Почалося безгрошів’я і час лайки. Грошей на їжу ледве вистачало, мати ходила у штопаних ковготках, а я у взутті, яке «просить їсти».
Батько твердив, що в нього немає грошей і часу, його дратувало, що мати не розуміє, що він працює цілодобово, щоб звести кінці з кінцями. Мама, до речі, теж працювала цілодобово і фактично ми жили за її рахунок, поки батько розраховувався з боргами, звіт про які категорично відмовлявся надавати.
Я пам’ятаю вечір, коли в мене було День народження. То був будній день, ми просто сиділи з двоюрідним братом і їли торт із чаєм. Прийшов батько. Ти нічого не хочеш мені сказати, тату? – сказала я йому з усмішкою. А він у відповідь послав мене прямим текстом на три літери і поліз у холодильник.
Якось таємне стало очевидним. Мати дізналася, що він завів собі іншу жінку — страшну і товсту руду особу. Одночасно з’ясувалося, що він отримував дуже великі гроші і ні в чому не відмовляв ні собі, ні коханці, коли ми з мамою голодували. Почалася пора скандалів.
Мама накидалася на батька, а він зривав злість на мені. Почав нарікати мені на те, яка я нікчемна, нічого не добилася (нічого так собі не добилася, я на той час престижну олімпіаду виграла і отримала право на вступ до відомого університета), що я нікому не потрібна, і ніхто на мені не одружиться.
Поводився, як якась чужа людина, міг собі дозволити зранку відкрити стусаном двері в мою спальню і прокричати, що час вставати. Йому ніби подобалося зневажати, особливо перед моїми друзями та дорослими знайомими сім’ї. “Пішла і принесла”, “прибрала швидко”, ніби я йому кріпосна.
Якось його раптом охопили теплі почуття. Взяв і зім’яв мене в обіймах з вигуком: «Донечко, моя кохана». А я в цей час картину малювала, через нього кисть смугою пройшлася по всьому зображенню. Я йому сказала, що він не бачить, що я роблю, а він змінився в обличчі і з такою ненавистю сказав мені: «Не кричи на мене, тварюка!».
Розлучення не відбулося. Нині батько з матір’ю живуть, як сусіди. У мене своє доросле життя, мешкаю окремо. Я нормально тепер спілкуюсь з обома батьками. Ось тільки щось безповоротно пішло. У мене була близька і рідна людина, а тепер є чужа людина, з якою я співпрацюю у сімейних справах.
Я любила свого тата і вдячна йому за щасливе дитинство, але його для мене у певному сенсі не стало. Зазначу, що мені не потрібні поради. Я давно зробила свої висновки, це не заважає мені жити. Просто констатувала факт і захотілося виговоритися.
