Побралися з дружиною, коли обом було по 20 років. У шлюбі загалом прожили 19 років. На жаль, із хорошого у шлюбі можна назвати лише дочку. Справа в тому, що я все життя горбатився, працював, щоб утримувати сім’ю, як у нас це часто відбувається, і як у нас це прийнято.
Від дружини підтримки нуль, навіть постійно нила і пилила, дорікала і порівнювала з іншими чоловіками не на мою очевидну користь. Про підтримку у скрутні часи я теж мовчу, у мене не стало брата, я був в такому пригнічему стані, для мене це страшна трагедія, дружині байдуже, я знову крайній, винний і маю дивитися на інших, і так у всьому і завжди.
Коли все навалилося, я запив. І так само, як і в багатьох історіях, які я тут читав, моя дружина вирішила все по-своєму. Знайшла коханця та закрутила роман.
Я виявив слабкість, не міг віддати сім’ю та доньку, не сім’ю, а саме доньку. Загалом, кинув пити, завів справу, з дружиною на словах помирилися, а коли дочка виросла, я подав на розлучення.
Ні не тільки через зраду дружини в минулому, і ні, я не зраджував. Я зустрів свою другу дружину, пішов по-чесному без брехні і зрад, при розлученні залишив усе колишній, нове життя починав з нуля.
З донькою стосунки зберіг, вона мене зрозуміла. Не шкодую про те, що розлучився. Своє щастя знайшов саме з нинішньою дружиною, за 11 років спільного життя не чув від неї грубого слова і вона завжди поряд, вона завжди підтримує та розуміє, я не самотній як це було у минулому шлюбі.
Я по-справжньому щасливий і роблю все, щоб моя нинішня дружина була щасливою. Ось так ось, на жаль, часто і буває, все життя намагаєшся, борешься за сім’ю, а тебе звинувачують і витирають ноги.
Начебто й у сім’ї, а все одно самотній, як не знаю хто. Щастя вам, бережіть, цінуйте та кохайте одне одного.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…