Діти виросли і тут би пожити для себе, але захворіла свекруха, і чоловік сказав, що треба забрати її до себе. Я доводила чоловікові, що з переїздом його матері наше життя зміниться на гірший бік.
Але він наполягав, говорячи, що він як єдиний син не може залишити матір одну.
З перших днів у нашому будинку свекруха поводиться так, ніби вона маленька дитина, яка постійно потребує уваги та турботи.
Та й зі здоров’ям у неї все в повному порядку просто втомилася жити сама, як потім сама ж і зізналася. Чоловік вдав, що не зрозумів, що мати нас просто обдурила. Мене вона просто ігнорує, у все втручається, намагається господарювати.
Свекруха вважає, що живе у сина, а я як доповнення до нього, хоч купували житло на мої гроші від спадщини. Мені поведінка та присутність свекрухи сильно набридла, і я не приховую це від чоловіка.
Але він не може відправити матір назад, що він їй скаже, що набридла? Я розумію його, але чому не розібратися у всьому з самого початку?
Навіщо був такий поспіх з її переїздом? І як тепер жити у такій атмосфері?
Їй уже перевалило за сорок, а всі в нашому містечку й досі лагідно кликали її…
Тридцять років шлюбу перекреслили звичайні брудні штани. Звучить смішно, чи не так? Але коли мій…
Дзвінок домофона в понеділок зранку трохи здивував. Підняв слухавку: — Хто там? — Відчиняй, імениннику!…
Ранок тільки-тільки розвиднявся над селом. На ґанку ще лежала роса, а від річки тягнуло таким…
— Оце так співчуваю! — Так, слів пристойних просто не підібрати... — А все тому,…
— П’ять років минуло, Наталко, — гірко всміхаюся я. — П’ять довгих років з того…