Моїй бабусі вже понад вісімдесят років, це татова мама. У мене є ще молодший брат, але бабці допомагаю тільки я, їжджу до неї через день прибрати, випрати приготувати поїсти і просто поспілкуватися.
Вона постійно скаржиться на самотність. Живе сама вже багато років, має двокімнатну квартиру.
Колись, коли не стало дідуся, вона хотіла переїхати до нас жити, а свою квартиру здавати, але моя мама була проти, не хотіла жити разом зі свекрухою, а тато не дуже наполягав. Мабуть, боявся конфлікту між ними.
Заповіт на квартиру бабуся не хоче залишати, каже, самі поділіть, ви ж свої. За законом спадкоємець тато, потім він зможе передати її нам з братом, але вони не допомагають бабусі, а тільки я одна.
Скільки разів просила брата поїхати, допомогти донести сумки, та й бабуся нудьгує за ним, але в нього постійно немає часу, завжди є термінові справи. Намагалася поговорити з батьками про це, але вони сказали: Ти що, тільки через квартиру до бабусі їздиш? Ми самі вирішимо, що робити з бабусиною квартирою і кому з вас вона потрібніша».
Це вони ще не знають, що бабуся віддала мені свої золоті прикраси, і я не знаю, як вони відреагують, дізнавшись про це. Може, вони й на це мають свої плани.
Це був, я думаю, натяк на те, що я незабаром виходжу заміж і у мого майбутнього чоловіка є власне житло, і тому батьки вирішили, що братові, коли він одружиться, ця квартира знадобиться більше.
Мені прикро, що так роблять мої ж мама з татом, яка різниця, що є в мене, я вважаю, що ділити треба порівну. Та й квартира буде в мого чоловіка, а не в мене.
У житті все буває, і якщо я можу розлучитись, то куди я тоді прийду жити, до батьків? І до бабусі я їжджу, бо люблю її, у дитинстві я майже всі канікули та вихідні проводила у неї.
Я багато разів збиралася поговорити з нею, але боюся, що вона теж подумає, як батьки, що я приїжджаю до неї через вигоду.
