Я потребую спілкування з людьми. Мені постійно потрібно з кимось розмовляти, хочеться, щоб люди теж хотіли спілкуватися зі мною.
Але замість цього мною просто користуються, люди проводять зі мною час тільки заради своєї вигоди, або коли більше нема з ким спілкуватися, я завжди стаю запасним варіантом.
Я людина безвідмовна і не можу послати тих, хто звертається до мене за допомогою колись час від часу, але ніхто не цінує того, що я роблю для інших. На даний момент я маю перебувати з двома своїми такими «друзями» 2 тижні разом, тут більше немає інших людей, з якими ми знайомі.
Вони спілкуються між собою та ігнорують мене, залишився ще тиждень такого спілкування, але я вже не можу навіть посміхатися. Так, я, звичайно, зовні не дуже, але чому таких людей я притягую до себе?
І так не тільки з ними, зазвичай у мене беруть у борг і не повертають або я оплачую рахунки за всіх, і я не можу сказати ні. Для себе я вирішила, що спілкуватися з цими двома та іншими такими людьми я не буду, обходитиму їх стороною.
Але я боюся, що залишуся одна і мені навіть нема з ким про це поговорити, а сама по собі я така, що мені треба виливати душу. Я постійно відкриваюся людям, і мені потім це завжди виходить боком.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…