Я потребую спілкування з людьми. Мені постійно потрібно з кимось розмовляти, хочеться, щоб люди теж хотіли спілкуватися зі мною.
Але замість цього мною просто користуються, люди проводять зі мною час тільки заради своєї вигоди, або коли більше нема з ким спілкуватися, я завжди стаю запасним варіантом.
Я людина безвідмовна і не можу послати тих, хто звертається до мене за допомогою колись час від часу, але ніхто не цінує того, що я роблю для інших. На даний момент я маю перебувати з двома своїми такими «друзями» 2 тижні разом, тут більше немає інших людей, з якими ми знайомі.
Вони спілкуються між собою та ігнорують мене, залишився ще тиждень такого спілкування, але я вже не можу навіть посміхатися. Так, я, звичайно, зовні не дуже, але чому таких людей я притягую до себе?
І так не тільки з ними, зазвичай у мене беруть у борг і не повертають або я оплачую рахунки за всіх, і я не можу сказати ні. Для себе я вирішила, що спілкуватися з цими двома та іншими такими людьми я не буду, обходитиму їх стороною.
Але я боюся, що залишуся одна і мені навіть нема з ким про це поговорити, а сама по собі я така, що мені треба виливати душу. Я постійно відкриваюся людям, і мені потім це завжди виходить боком.
Кажуть, подароване назад не просять. Але моя свекруха мала на це власний погляд. Того вівторка…
Тітка Ганна — мамина старша сестра. Мешкає у Львові, у скромній двокімнатній квартирі на Сихові.…
Дощова мряка за вікном ідеально пасувала до настрою Катерини. Вона нервово стукала пальцями по столу,…
— Як у неї тільки язик повернувся таке сказати? Дивиться мені просто у вічі, навіть…
— Діду, ну чого ти як не рідний? Тебе ж в інтернеті з руками відірвуть!…
Двадцять років. Рівно двадцять років я для них «нова людина». Я мовчки відступила і віддала…