Моя подруга — одинока мати, так вийшло. Її мама дуже допомагала їй із дитиною.
Жили вони на квартирі, якось крутитися треба, і тому мама звільнилася і сиділа з онукою, подруга працювала, заробляла на квартиру, на маму і себе, дочку забезпечувала. Її запросили до Києва, поїхала туди, пропрацювавши там продавцем у дорогому магазині взуття, зрозуміла, що є можливість і маму з донькою треба перевозити сюди.
Але змінилося все в одну мить. Мамі погано, непритомність на касі магазину, подруга терміново поїхала, від сильного удару потрібно оперувати, потрібні великі гроші.
Вона бере кредити, займає, і начебто все на краще, але мама підхоплює пневмонію і вмирає. І подруга залишається одна на квартирі, з маленькою дитиною та без роботи.
З роботою пізніше допомогли, але що робити? Начебто і графік відмінний – дитину є можливість відвести і забрати, і зарплата для нашого міста нормальна, але якщо ти з купою боргів і з квартирою, ці гроші не допоможуть.
Далі лише гірше. Тепер борги зростають, бо треба якось виживати, годувати та одягати бодай дитину, але можливості немає.
Їй би взяти один кредит та розпрощатися з усім цим, але відмовили, бо мати-одиначка, зарплата низька. Де знайти вихід та як жити, а головне як вижити?
Ми навіть робили збір для неї, але, на жаль, зібрали лише 7000 гривень. Теж гроші, хоч за квартиру того місяця заплатили.
І ось нова дата, знову платити, а нема чим. Підкажіть, що робити, як їй бути?
Оля давно помітила одну підступну річ: найважчі дні тижня для неї починалися не в понеділок,…
Іноді доля підводить людину до межі, коли вже несила більше мовчати. Олені саме виповнилося сорок…
Телефон задзвонив несподівано. Я навіть здригнулася. — Привіт, мамусю! Як у тебе справи? Почувши голос…
— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — Ой і не кажи, Лідо, слава Богу,…
Якось шістдесятиоднорічна Тамара Іванівна захворіла. Саме з цього зазвичай і починаються всі жіночі історії раптового…
— Ну що ж, спортивну сумку готуй, Ілюшо! Марія рішуче скидала з полиць чоловічі речі.…