Жили з чоловіком на орендованій квартирі майже п’ять років, але після народження другої дитини вирішили, що зібрати на повноцінну окрему квартиру ми скоро не зможемо, то треба купувати хоча б кімнату в комуналці. У нас були якісь свої заощадження, трохи додали наші батьки, решту позичили, і після довгих пошуків, переїхали до своєї кімнати.
Переглянули багато варіантів і зупинилися на цій квартирі, подивившись, що сусіди начебто всі нормальні, адже з ними нам доведеться жити ще невідомо скільки, а в нас діти маленькі, чотири і два роки донькам. Одну кімнату займала старенька, на вигляд тиха та інтелігентна, а іншу молода пара, теж цілком адекватні, обидва студенти дітей у них не було.
У тому, що нам не пощастило із сусідами, ми зрозуміли буквально за два тижні. Бабуся, яка на перший погляд здалася такою тихою, постійно була всім незадоволена, намагалася щодня приходити до нас, поспілкуватися, а то їй нудно.
Перші кілька днів ми терпіли, але потім сказали, що ми не маємо часу на спілкування з нею, після цього вона зовсім перестала з нами розмовляти, почала робити все на зло. Коли покладу дітей вдень спати, вона включає радіо на всю гучність, на мої зауваження відповідає, що вдень вона може робити так, як їй завгодно.
Постійно кричить, що їй заважають діти і каже, що ось до нас мешкала тут людина, так було все спокійно, і шкода, що він продав нам кімнату. До нас тут жив молодий хлопець, і як вона з ним ладнала, тепер можна лише здогадуватись.
Може, він через таких сусідів і продав кімнату. До студентів щовихідних приходять друзі, більшість з них живе в гуртожитку, влаштовуються веселі гулянки.
Ні, вони не пиячать, але їх постійно по десять осіб приходить, на кухні щось готують, після них залишається гора сміття, гучний сміх та розмови, від яких вже дітей неможливо вкласти спати. Вони постійно вибачаються, кажуть, що все приберуть і постараються поводитися тихіше, але це лише на кілька хвилин, а потім знову все повторюється.
Потім виходить до них бабуся і починається сварка цілий вечір. Думаю, що доведеться продавати кімнату та шукати щось інше, але як дізнатися про сусідів з першого разу, не жити ж із ними місяць, а лише потім купувати.
