Ми одружені 7 років, маємо двох доньок 5 та 3 років. Кохання було чарівним. Але з першого дня мене не злюбили його родичі, а я не могла зрозуміти через що.
Спочатку мешкали з його батьками, потім купили свій будинок. Родичі трохи заспокоїлися, окрім його матері.
Живемо ми у райцентрі, а родом я із села, свекруха теж. Вона почала говорити чоловікові про мене всякі гидоти, на щастя він не вірив їй і навіть казав їй такого не робити.
Але вона ще більше шаленіла, почала по сусідах гидоті говорити і навіть до матері моєї дзвонити. Точкою кипіння було те, що одного разу без чоловіка вона з’явилася до мене додому і давай вчити, як прати і прибирати.
Я не витримала і сказала, що сама розберуся, то вона мені випалила, що я приїхала з села і такі інше. У мене вища освіта, у неї тільки училище, так вона обізвала мене тупою.
Поскаржилася я чоловікові. Він влаштував їй скандал, а вона поїхала бабками, щоб розлучити сина з такою дружиною, як я.
Але не вдалося, а лише син її почав пити. Спочатку потроху, тепер майже безпробудно.
Одружився рік тому її другий син — та сама історія. Як жити не знаю. Розлучатись
Жаль, що пропаде зовсім, а витягти його з прірви ніяк не вдається. І люблю чоловіка, але життя іноді нестерпне.
