Живемо ми зараз в Іспанії, гарно тут, мій хлопець погодився прийняти свого друга у себе на пару днів, але його друг затримався в нас на цілих 3 місяці, та ще й четвертий збирався з нами жити, він має роботу, гроші, вся його сім’я живе в тому ж місті, що й ми, але його сім’я не хоче його приймати у себе, і тепер я здогадуюсь чому

Живемо ми зараз в Іспанії, гарно тут. Мій хлопець погодився прийняти свого друга у себе на пару днів, але його друг затримався в нас на цілих 3 місяці, та ще й четвертий збирався з нами жити. Він має роботу, гроші, вся його сім’я живе в тому ж місті, що й ми. Але його сім’я не хоче його приймати у себе, і тепер я здогадуюсь чому.

Працює він на острові, тому й чекає, доки почнеться сезон і відкриється готель, де він працює. Купив собі дві квартири у іншому місті. Але в нас удома живе та навіть продуктів не купує. Їсть сам окремо, іноді з нами. Гаразд, це все дрібниці. Весь шум я влаштувала через те, що він ніби жартома сказав мені: що у мене дитяче тіло і немає грудей, і порадив мені зробити операцію з її збільшення. А також сказав, що всім байдужа країна, з якої я приїхала (вони французи, я з України).

Я була в шоці. Поскаржилася своєму хлопцеві, а він сказав, що це такі жарти в нього дурні, постав його на місце. А я відповіла, що не маю бажання його навіть бачити. Загалом хлопець попросив друга з’їхати, нібито заради нашого особистого простору, хоча це я наполягла.

Виносила йому мозок кілька днів, він і не витримав. Каюсь, але я не могла інакше, тепер відчуваю, що у мого хлопця якесь розчарування в мені через всі ці сварки. Він каже, що не хоче псувати стосунки з другом, хоча вони вже зіпсовані! Я просто фізично не можу терпіти присутність людини, яка мені неприємна, тому й перебувала в похмурому настрої.

Мій хлопець закохався в мене за мою життєрадісність, а мене ніби підмінили, нічого не можу з собою вдіяти. Мені доведеться терпіти його ще 2 тижні. Я працюю з дому, він також. Я не знаю, куди себе подіти. Щоразу, коли дивлюся на себе в дзеркало, згадую його слова – дуже зачепили вони мене.

Не розумію, як можна жартувати про зовнішність людини? Друг дуже товстий, до речі, але я ніколи не пропонувала йому зробити ліпосакцію чи схуднути. Я вважаю це низьким вчинком. Я ніколи йому поганого слова не сказала. Пригощала різними стравами, кликала з нами у кіно, театр, знайомила із подругами. Вони, звичайно, на нього не звернули уваги.
Не люблю кривдити людей, оскільки сама уразлива.

Може, мені треба було від початку його вигнати? Жаль було, здавався таким сумним і самотнім. Не роби добра, не отримаєш зла, як то кажуть. Треба було бути твердою і рішучою з самого початку. Тепер не знаю, що й думати. Хто винен? Може, я просто погана людина і до нього чіпляюся?