Мене звати Анна, і я щаслива у шлюбі вже п’ять років. У нас із чоловіком, Олегом, є власна квартира і автомобіль, а також ми обидва добре заробляємо.
Живемо в моїй квартирі, бо у нього власного житла немає. Наше життя спокійне і гармонійне, за винятком однієї теми, яка постійно призводить до суперечок.
Справа в тому, що більше половини своєї зарплати Олег віддає матері та сестрі. В результаті у нього залишається лише трохи грошей на кишенькові витрати – заправити машину, сходити з друзями до бару. Ми ж живемо на мої заробітки: я оплачую комунальні послуги, розваги, купую їжу, на мої гроші ми їздимо у відпустку.
Не те щоб я була монстром, але ситуація стає неприємною. Його мати – пенсіонерка, але ще не стара і цілком здорова. Вона може працювати, але не хоче.
Її пенсії не вистачає, бо вона не їздить на маршрутках, їй треба таксі; не купує одяг на ринках, їй потрібні дорогі речі. Сестрі Олега 35 років, і вона ніколи не працювала, але має двох дітей від різних чоловіків. Тепер вона смокче гроші з мого чоловіка на себе та дітей.
Коли ми говоримо про це з Олегом, він погоджується, що спонсорувати їх на шкоду нашій родині неправильно. Але нічого не змінюється. Я звикла хоча б раз на рік відпочивати за кордоном, забуваючи про роботу на 1-2 тижні. Олег не відпускає мене одну, а щоб поїхати разом, мені доводиться працювати як кінь.
Відпочивати в санаторіях я не хочу. Чому я маю через його сім’ю знижувати свій рівень життя? Останнім часом Олег почав брехати мені: каже, що йому зменшили зарплату або взагалі не заплатили. Але я знаю, куди йдуть його гроші.
Я хочу дитину, але для цього потрібні гроші. Як ми житимемо, якщо я піду в декрет? Олег погоджується, але нічого не змінює. Що робити?
Я уявляю, як би він жив без моїх грошей. Якщо б він не був зі мною, то йому потрібно було б знімати квартиру або жити з мамою та сестрою. Цікаво, чи вистачило б йому грошей на себе.
Одного вечора, коли Олег повернувся з роботи, я вирішила серйозно поговорити з ним. Я чекала його на кухні з чашкою гарячого чаю. Він виглядав втомленим, але я знала, що зараз саме час для розмови.
— Олеже, нам треба поговорити, – почала я, намагаючись говорити спокійно. Він сів навпроти мене і поглянув у мої очі.
— Що сталося? – запитав він, хоча, здається, знав, про що піде мова.
— Мене турбує ситуація з твоєю зарплатою. Ми вже не раз говорили про те, що ти віддаєш більшу частину своїх грошей матері та сестрі. Це несправедливо стосовно нас і нашого майбутнього. Я хочу дитину, але ми не можемо собі цього дозволити, якщо ти продовжуватимеш їх підтримувати на шкоду нашій родині, – пояснила я.
Олег задумався і відповів:
— Я розумію твої переживання, але це моя родина. Я не можу залишити їх у біді.
— Але ж вони не у біді. Твоя мати може працювати, а сестра повинна взяти на себе відповідальність за своє життя і дітей. Ми не можемо жертвувати нашим майбутнім заради їхніх примх, – наполягала я.
Він зітхнув і промовчав кілька хвилин, обдумуючи мої слова.
— Ти маєш рацію, Аня. Я справді забагато їм даю і мало думаю про нас. Давай спробуємо знайти компроміс. Я зменшу фінансову підтримку їм і спробую більше вкладати у наші потреби та майбутнє, – нарешті сказав він.
Це було невелике, але важливе зрушення. Ми домовилися разом переглянути наш бюджет і знайти спосіб забезпечити стабільність для нашої родини. Олег почав більше приділяти уваги нашим фінансам і працювати над тим, щоб ми могли дозволити собі більше.
Пройшло кілька місяців, і я помітила позитивні зміни. Олег більше не брехав про свою зарплату і дійсно зменшив фінансову підтримку матері та сестрі. Ми почали планувати нашу відпустку, і це стало для нас важливим кроком до спільного майбутнього.
Я також вирішила взяти на себе більше ініціативи в нашому житті. Почала займатися фінансовим плануванням, щоб ми могли відкладати гроші на майбутнє. Ми відкрили спільний рахунок у банку і домовилися, що кожен місяць будемо відкладати певну суму на наші потреби та майбутні витрати.
Наші стосунки стали міцнішими. Ми навчилися відкрито говорити про свої почуття і проблеми, підтримувати одне одного в складні моменти. Олег почав більше часу проводити вдома, і ми частіше разом відпочивали.
Ми вирішили, що час подумати про розширення нашої родини. Я пішла до лікаря на консультацію, і ми почали готуватися до появи дитини. Це був хвилюючий і радісний час, і ми були готові до нових викликів.
Через рік ми вже чекали на нашу першу спільну дитину. Це було справжнє благословення. Олег став турботливим і люблячим чоловіком, який підтримував мене на кожному кроці. Ми разом готували дитячу кімнату, купували речі для малюка і мріяли про наше майбутнє.
Ця історія навчила мене, що навіть у найскладніших ситуаціях можна знайти вихід, якщо є бажання і готовність працювати над стосунками. Ми з Олегом змогли подолати всі труднощі і зміцнити нашу родину. Я зрозуміла, що справжня любов і підтримка можуть перемогти будь-які виклики.
