Все почалося більше 8 років тому, мене перевели з одного офісу до іншого і його теж майже одночасно. На роботі він завжди проявляв ознаки уваги. Я на них відповідала, тому що він був дуже привабливим чоловіком. Потроху почали зустрічатися, я якось дуже швидко його покохала. І це, як мені здавалося, було взаємно.
Я знала, що він одружений, але все одно зустрічалася з ним. Думки забрати його з сім’ї, ніколи не було. Ми зустрічалися щодня (кіно, кафе, прогулянки, природа) нам завжди було добре разом. Так минуло 2 роки, і він запропонував відкрити свій бізнес (його) та працювати разом, а не «пахати на чужого дядька».
Так він відкрив магазин. Обіцяв «золоті гори», що тепер заживемо як нормальні люди, працюватимемо самі на себе і ні від кого не будемо залежними. Бізнес пішов добре. Заробляв він, як і хотів, але виявилося, що я саме тепер почала працювати на чужого жахливого жадібного дядька.
Я не претендувала на його прибуток, але у результаті вся робота була на мені. Спочатку я була керуючою магазином, а потім керуюча плюс продавець, коли не було прибиральниці, я за прибиральницю, немає фасовщиці я і за неї і так далі.
Працювала майже без вихідних, з ранку до ночі, ночувала, до речі, там же він мені обладнав 2 кімнати під житло (про відпустку і мріяти не сміла). Він почав ревнувати мене до всіх чоловіків, хто привітається, хто посміхнеться (а це наші покупці, я їм заборонити не можу).
Через це у нас почалися скандали, раз на тиждень обов’язково. Доходило до образ, він просто валив мене на підлогу і штовхав, за його вагою 103 кг проти моїх 57 кг.
Потім через пару днів, як ні в чому не бувало, знову освідчувався в коханні, але ніколи не вибачався, а я дура, розвішаю свої вушка, одягну рожеві окуляри і забуваю все погане. І так щоразу. На роботі він виявився дуже дріб’язковим, важливим та істеричним начальником.
Навіть полову ганчірку ми купували власним коштом. Про прогулянки, походи у кіно чи ресторан я взагалі забула. Я цілодобово була в магазині і частенько по 5-6 днів не виходила на чисте повітря. З ним ми розмовляли лише про роботу, я перестала спілкуватися зі своїми подругами та знайомими.
У результаті в мене з’явився від нього довгоочікуваний син, після трьох невдалих спроб, двох зривів, після 8 років проведених з ним, з людиною, яку я любила більше життя, була готова заради нього на все, не просячи натомість нічого, крім кохання та уваги.
Перед лікарнею магазин закрили, тому що сам він працювати не хотів, а після того, як синові виповнилося 4 місяці і зовсім заявив, що він до нього відношення не має (хоча мій синочок точна копія свого батька) і вигнав нас.
Тепер я одна зі своїм сином і щаслива, що не спілкуватимуся з цією людиною. Тепер я відчуваю волю! Адже я його так любила, а він розбив моє кохання за один день.
