У мене нестандартна ситуація, і я не знаю, як собі допомогти. Останнім часом у мене виникло бажання купити дорогу річ, яка мені подобається. Щоб ви розуміли, це телефон досить відомої марки.
Смартфон у мене вже є, він непоганий, але мені не подобається, від слова «зовсім». Невелика частина суми є, а решту хочу оплачувати частинами (розстрочка), виплачувати, можливо, буду близько 6 місяців. Робота у мене стабільна і я вже розрахувала, скільки приблизно щомісячно погашатиму кредит, і скільки грошей на проживання залишиться. Але головна проблема в іншому, це мій чоловік.
Ми живемо разом, він також працює, його зарплата плюс моя зарплата — нам вистачає, навіть є можливість накопичувати гроші. Я дуже боюся засудження та нерозуміння з його боку. Подібне він завжди приймає в багнети, хоча телевізор ми брали в кредит, платили разом і все ок.
Навіть перед покупкою нинішнього смартфона, я говорила, що хочу інший телефон, але він не слухав, намагався придушити моє бажання, а мені було соромно заперечити проти, і в результаті маємо те, що маємо.
Знаєте, мені не страшно брати розстрочку, як страшна реакція мого коханого, коли прийду додому з дорогим гаджетом. Я знаю, що галас буде просто всесвітній, він образиться, в черговий раз не зрозуміє мене і перестане розмовляти зі мною.
Я навіть з мамою порадилася (більше нема з ким). Вона мене розуміє і вважає, що нічого страшного в цьому нічого немає. Власне, я сама платитиму і нічого не буду в нього просити.
Допомога мені не потрібна. Але засудження та відверте нерозуміння зупиняє мене. Підкажіть, може, я просто зациклилася на цій ідеї? Може воно мені це не треба? Я просто заплуталася і не знаю, як мені вчинити.
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…