В інституті я дружила з двома дівчатами, і ця дружба продовжилася після закінчення інституту. Так вийшло, що подруги знайшли роботу за фахом, а я ні. Хоча я вчилася добре. Просто мені в якийсь момент не пощастило, не траплялося нічого вартого, а потім знайомі запропонували мені місце не за фахом, але з гарною зарплатою та непоганими умовами праці.
Я подумала, що як проміжний варіант мені ця робота підійде. І пропрацювала там кілька років, а потім почала шукати нову, за фахом. Шукаю, не поспішаючи, хочу знайти щось слушне.
Подруги ж увесь цей час працюють за фахом. Одна одразу влаштувалася на гарне місце і не збирається його міняти. Інша змінила кілька робіт за фахом за ці кілька років. Нинішнім місцем роботи неодноразово висловлювала невдоволення, але не говорила, що знову шукає нову роботу.
І ось, зустрічаємося ми втрьох посидіти побалакати про своє, про жіноче. І я розповідаю кумедну розмову з потенційним роботодавцем, якому я надсилала резюме, але з яким ми так і не порозумілися.
Перша подруга, яка давно працює на одному місці, каже мені із засудженням: «Чому ж ти не сказала про вакансію у цій компанії другій подрузі? Вона шукає нову роботу. Може, її б туди взяли, їй це підійшло б».
Я у легкому шоці. Я не знала, що друга подруга знову в активному пошуку роботи, вона нічого мені про це не говорила, хоч спілкуємося ми щодня. І вона не просила мене розповідати їй про всі вакансії, які траплятимуться мені. Загалом у неї, як і в мене, рівні можливості для пошуку — інтернет, сайти для пошуку роботи.
Якщо вона шукає роботу, то може бачити на сайтах ті ж вакансії, що і я. І, якщо вже на те пішло, обидві подруги давно знають, що я теж шукаю роботу за спеціальністю, я це не приховувала. І щось ніхто з них і не думав мені пропонувати якісь вакансії.
Друга подруга теж зустрічає на своєму шляху вакансії, але не поспішає пропонувати їх мені. А я, виходить, маю про неї піклуватися.
І ось якось мені так стало неприємно, що перша подруга так опікується другою, а про мене не думає. І така підозра в мене, що вони, мабуть, обговорюють мене за спиною.
Друга подруга, мабуть, скаржиться на мене першою, що я їй не допомагаю у пошуках роботи. Але й вона мені не допомагає. Навіть не знаю, як до цього ставитись.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…