Зустріла знайому. Вона сумна, чимось засмучена. Запитую, що трапилося?
Вона відповідає: «А чому радіти? Свята на носі, а до зарплати ще цілий тиждень. Вже час подарунки купувати, а грошей немає».
Я дуже здивувалася, що вона не має навіть невеликих накопичень. Коли сказала їй про це, образилась.
А її відповідь мене вразила: «я принципово не відкладаю, та й запасів майже не роблю. Якщо щось станеться, якась тисяча мене все одно не врятує».
Далі я почула, що треба жити сьогоденням, не заглядаючи в майбутнє. Вони звикли сім’єю відпочивати на морі, витрачають гроші на задоволення, залишаючи гроші лише на продукти, комуналку та на шкільні обіди дітям. Якщо у будинку немає грошей, обходяться макаронами, а діти у школі їдять.
Я думала, що наших людей вже навчило наше сьогодення робити заощадження. Але виявилось, що ні.
Мене ж знайома розкритикувала, що я чекаю на «чорний день». Але при цьому, як би, між іншим, попросила позичити кілька тисяч.
Я сказала, що я не маю вільних грошей, все розраховано, а для заощаджень ще не прийшов «чорний день». Натяк вона зрозуміла, відразу пішла, не попрощавшись.