Я мати двох синів. Найстаршому 34 роки, молодшому всього 13 років. Вони від різних шлюбів.
Життя цікаве, були й злети та падіння. Нині живемо удвох із молодшим сином.
Є матеріальні проблеми, але я впораюся. Мати, батько, сестра, брат.
З ними не спілкуюся, так вийшло. Сім’ю розвалила моя мати. Дуже дурна жінка.
Провокатор усіх скандалів у родині. Ні в дитинстві, ні в дорослому житті не було підтримки від неї.
Але завжди були поруч правильні подруги, люди траплялися добрі, гарні сім’ї, я бачила їхні стосунки, намагалася бути схожа на них. Завдяки чужим людям, на чужих прикладах, я не зникла у цьому житті.
А психологічне цькування моєї рідної матері та сестри, тільки зробило мене сильнішою.
Звичайно, це все розглядається тільки з поганого боку моїм сином та його дружиною.
Тепер він став мені це говорити за будь-якої сварки з ним. А наші сварки виникають через їх егоїзм і чомусь я маю жити тільки заради них.
До мене добре ставляться тільки тоді, коли даєш гроші, купуєш їм щось. При цьому вони забувають, що я виховую одного другого сина, школяра.
Я працюю цілими днями. Нікуди не ходжу, родичів немає, двоюрідні сестри, котрі спілкуються, але згадують мене рідко.
Обговорювати з ними якісь проблеми, особливо матеріального плану, нема сенсу. Якщо маю проблеми, вони теж зникають.
Тому я вибудувала з ними стосунки та розмови, дуже поверхневі. Не більше того.
Син зі невісткою не спілкуються зі мною, після чергової сварки, за їхніми мірками. Хоча я тільки спитала, як вони живуть, яка зарплата у сина, невістка сприйняла це так, що я лізу в їхнє життя.
Постійна матеріальна їхня проблема чомусь має бути і моєю проблемою. Мама невістки грубить мені, мабуть, сама провокує погані стосунки.
Вирішила не допомагати їм, не спілкуватися також. Молодший син, бачачи все це, як завтра ставитиметься до мене?
Підліток теж дозволяє собі висловлювання на мою адресу. Не слухає мене зовсім, багато часу проводить за гаджетами.
Вчитися може, але ледар. Я сама цілими днями на роботі, відволікання – спорт.
Звичайно, це все не демонструю на людях, взагалі збоку, я самодостатня та впевнена жінка. Багато можна написати і хочу написати. Але, певно, в іншій формі.
Оля давно помітила одну підступну річ: найважчі дні тижня для неї починалися не в понеділок,…
Іноді доля підводить людину до межі, коли вже несила більше мовчати. Олені саме виповнилося сорок…
Телефон задзвонив несподівано. Я навіть здригнулася. — Привіт, мамусю! Як у тебе справи? Почувши голос…
— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — Ой і не кажи, Лідо, слава Богу,…
Якось шістдесятиоднорічна Тамара Іванівна захворіла. Саме з цього зазвичай і починаються всі жіночі історії раптового…
— Ну що ж, спортивну сумку готуй, Ілюшо! Марія рішуче скидала з полиць чоловічі речі.…