Звичайно, я сама потягну і квартиру винайняти, і нам з донькою всього вистачить, але я не можу, ніяк на це наважиться, ще й донька дуже любить тата

Я заміжня вже 4 роки, є дочка, їй 3 роки. У сім’ї у нас з кожним днем все стає гірше та гірше.

Мені здається, і кохання між нами вже давно немає. З чоловіком ми знайомі вже понад 10 років.

Він у мене перший чоловік. Відносини у нас і раніше були різні, лаялися, мирилися, крики, скандали, все було.

Були і є моменти, коли він надовго йде в загул із друзями, трубку не бере, додому ночувати не приходить. Потім повертається, як ні в чому не бувало, і я завжди пробачаю.

Рік тому він почав вживати речовини. Ми переїхали в інше місто, я була з маленькою дитиною на руках, він йшов у загул тижнями, потім повертався, просив у мене вибачення, знову казав, що цього більше не повториться, але це було знову і знову.

Так минуло 6 місяців пекла для мене. Допомоги мені ні від кого не було.

У результаті він кинув цю шкідливу звичку, чи не знаю молитвами моїми, чи що на нього вплинуло. Все було добре, чоловік влаштувався працювати.

Я вийшла із декрету. Дочка у садок пішла.

Здавалося, що ще треба, живи та радуйся. Але на новій роботі чоловік знову почав випивати, і знову помчало.

Трубки не бере, вдома не ночує. Не завжди, звичайно, але рази 2 на місяць буває.

Потім навіть не вибачається, якщо я не говорю йому нічого, я мовчу, і він теж мовчить. Так все й минає.

Вже відчуваю, що я не можу більше терпіти цього постійного приниження до себе.

Хочу піти. Але не знаю, як жити одній і ростити дитину після розлучення із чоловіком.

У цьому місті нікого немає, до свого рідного міста повертатися не хочу (тут робота хороша, у своєму місті таку роботу я не знайду).

Я працюю, добу через три, до цього завжди чоловік був із донькою, коли я на роботі була. А тепер, як я на нього залишу дитину?

Няню наймати на добу, чи що? Теж страшно дитину залишати з чужою людиною.

Звичайно, я сама потягну і квартиру винайняти, і нам з донькою всього вистачить.

Але я не можу, ніяк на це наважиться. Ще й донька дуже любить тата.

А може це все мої відмовки і розлучатися точно потрібно? Загалом, я зовсім заплуталася і не знаю, як мені краще вчинити, як наважитися піти від чоловіка і жити окремо?

You cannot copy content of this page