Головна

Місяць: Листопад 2024

Підріс Матвій, Юля знову на роботу вийшла, про Василя і не згадує, хоч Матвій і дуже на батька схожий. «Ні, не треба нам нікого, самі проживемо, самі з господарством упораємося», – думає жінка, копаючи навесні город. Поруч Іван копає. Федір, хоч ще тільки в перший клас йому у вересні, а від матері з братом намагається не відставати. І Матвій совочком по грудках землі постукує, за братами повторює. Валентина Петрівна у вікно дивиться, обідати кличе, усміхається, хоч і з сумом, на ікону в кутку хреститься
Життєві історії 0
Не щастило Юлії з чоловіками. Не щастило і все тут. Перший Діма, хлопчисько ще зовсім, років їм було тоді по вісімнадцять, втік, злякавшись відповідальності. Юля приїхала з невеликого
Зараз не зрозуміла ходу твоїх думок, – починала нервувати пенсіонерка. – З якої радості я маю тобі платити: ти мій син, це машина мого колишнього чоловіка. — Від родинних зв’язків я не відмовляюся, – парирував Кирило. – Але автівку ти мені продала за ринковою ціною і гроші всі до останньої копійки забрала. Якщо розраховуєш, що після цього я буду за першим свистком усе кидати і до тебе в будь-яку точку міста мчати, то серйозно помиляєшся
Життєві історії 0
— Михайло Петрович був хорошою людиною, – скорботно говорила Марія, яка овдовіла півроку тому. – Так боялася на старості років залишитися на самоті, але, мабуть, доля така. Хоч
Хвора замовкла, а потім знову продовжила. — І ще. Вибачення хотіла в тебе попросити, що дітей у вас із Борисом немає. Це ж я по молодості прокляла його. У серцях крикнула в спину, що раз не визнав свою доньку, то не буде більше в нього дітей. — Та дрібниці це все, не буває так. — Однак дітей у вас немає. — Ні, – опустила голову Катя. – Але не через це. На свинку Боря хворів маленький, я зовсім недавно дізналася
Життєві історії 0
— А хто тебе заміж гнав? Насильно до цього Борьки на шию вішав і змушував кричати – “жити без нього не можу не губи, мамо” га? Алла Андріївна
Поки ми сварилися, син наш забіг у кімнату сестри. Я пішла слідом і бачу – картина маслом: на стіні мої полиці висять, на них колекція фігурок, які сестра чоловіка збирає. Це нормально взагалі. — Ну й повисять, що з ними буде? – відповіла сетриця доволі єхидно. – І взагалі, дорогенька, це дім моїх батьків. Мій рідний дім, між іншим. Усе, що зберігається в цих стінах, у будинку, у сараях, у гаражі – це моє. Я маю повне право всім цим користуватися і розпоряджатися. Зрозуміла? Не влаштовує? Зберігайте свій мотлох в іншому місці
Життєві історії 0
Просто виходить, що іншого місця для зберігання речей у нас поки що й немає, – каже Валентина. – Ми за останні 2 роки тричі переїхали, не щастить нам
Цілий ранок баба Зоя провела в тривозі. Вона кілька разів перераховувала зелененькі папірці. І щоразу, щойно брала їх до рук, з’являлося почуття радості, упереміш із жадібністю. Вона розділила папірці на три купки – по три в кожній, розірвала свою стару ситцеву головну хустку на три клаптики й загорнула в них купюри. Бабуся довго ходила хатою і подвір’ям із цими вузликами, не наважуючись кудись їх сховати. Нарешті один вона сунула в мішок із зерном, що стояв у коморі, другий пристебнула у внутрішню кишеню нового халата, що висів на кухні, а третій поклала під перину
Життєві історії 0
Баба Зоя жила на краю села, де за сто метрів від її будинку красувався зелений гай. Повз село і гай проходила жвава шосейна дорога. Починаючи з травня і
— Андрійку, вона зранку нічого не їла, – звернулася до сина Наталя Миколаївна, – ми не знаємо, що робити… благаю, поговори з нею, вмов її… — Як? — Лагідно. Андрій уже зрозумів, у чому річ, і пройшовши у ванну, мовчки вимив руки. — Угу, зрозумів, поговорю, – пообіцяв він, – дві порції ременя й одразу вилікується, – також спокійно сказав він
Життєві історії 0
Треба щось робити, адже вона зранку нічого не їла… Настя, відкрий, ну хоч на хвилиночку… — Мамо, марно, нічого не допомагає, може, швидку викликати… — Аня, заспокойся, треба
— І все, для мами зять – сонечко, а я – мегера, яка йому життя псує. Постійна критика з її боку, прямо при чоловікові. Не так стараюся заради чистоти, не так з роботи зустрічаю, не так готую, не так люблю. — Олено, ну що Гліб сам собі хліб маслом маже? Він же з роботи, доглянь за чоловіком, – може обуритися мама. – Гліб, як ти з нею живеш? Не розумію. Ну що таке картопля на гарнір? Невже важко зробити щось складніше, але корисніше
Життєві історії 0
Мені іноді вже здається, що це не моя, а його мама, – зізнається Олена подрузі. – Ну, де не посій там і вроде, чесне слово. У мене коректних
Таня з півхвилини роздивлялася свого рятівника: куртка і штани йому явно великі, у правого черевика відходить підошва, борода, шапка, хоча хто в таку погоду ходить у шапці. — Ви безхатько? – Здогадалася вона. — Так. – Чоловік зітхнув і відвернувся. Таня згадала, як тітка Тома вичитувала сусіда з першого поверху Василя Петровича, кажучи йому: «Поглянь на себе, гірше за волоцюгу бездомного!»
Життєві історії 0
— Сьогодні батон з варенням. Ковбаси не було. Варення смачне, яблучне. – Таня дістала з портфеля три скибочки батона, загорнутого в носову хустинку, маленьку баночку варення і ложку.
Народ дзижчав, торгувався, хтось на підвищених тонах, але все ж щось купували, потроху порожніли прилавки. Проходячи повз свого сусіда Єгоровича, раптом побачив із ним по сусідству біляву дівчину. Стояла вона в старенькому пальті й без шапки, переминаючись із ноги на ногу. Уже сильно похолодало, листопад настав і ось-ось піде перший сніг. Осінь йшла, і земля стала готуватися до холодної пори
Життєві історії 0
По суботах і неділях на базар села Привільне, крім місцевих жителів, приїхали з усіх довколишніх містечок і сіл прості люди. Везли на продаж усе, що можна продати: овочі
— Я всю свою юність із вашою донькою сиділа, коли мої подружки гуляли і дружили, заміж виходили. Я вас не питала, куди вам стільки? І ти, будь ласка, не цікався. Я з вашої милості залишилася старою дівою, без освіти, бо з Віркою сиділа. І зараз ти мені дорікаєш квартирою, що дісталася від діда? За неї більше мільйона ніхто не дасть
Життєві історії 0
Дід тобі квартиру подарував. Бабуся дарчу на дачу підписала. Тепер ти з боку батька пішла нерухомість збирати? Куди тобі стільки? Донька подивилася на матір і підняла брови. —

You cannot copy content of this page