– Ну, я ж бачу, що не все добре… – сказав Олексій. – Як мінімум уже тиждень я не помічаю на вашому обличчі чарівної посмішки
– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через кілька хвилин, викликана співробітниця вже сиділа за столом навпроти директора підприємства. – Світлано Миколаївно,
– Якщо так, то я тебе не тримаю! Мати ти нікудишня, дітей не виховуєш. Я їх перевиховаю, вони як шовкові будуть. А то вигадали – батькові не відповідають
Таня була хорошою дружиною, матір’ю й хазяйкою. Та й заробляла Таня теж добре. Але ось її чоловік Андрій так уже не вважав. Раніше все його влаштовувало, але час іде
Леонід і Марія привітали іменинницю, розцілувалися з нею, вручили букет і подарунок і сіли за стіл. — Марійко, давай тобі салатика покладу! – пригощала привітна свекруха. — Їй не можна! – похмуро заперечував Льоня. – Вона годувальниця! — Так я ж не міцні напої пропоную! — Ще не вистачало цього
Леонід, доївши котлету й дбайливо дошкрібши з тарілки залишки пюре, перевів погляд на дружину. Марійка сьогодні була в чудовому гуморі, навіть щось наспівувала, домиваючи посуд. — Доїв? —
— Валюню, навіщо ти так, кажуть, чужих дітей не буває, — бурмотів Федір Іванович, виставляючи куплені продукти на стіл. — Давай накриємо стіл, познайомимося з нареченою, вшануємо і її, і Ромку
— Чуєш, Валюшо! Я тут продуктів накупив, стіл будемо накривати, бо син сьогодні наречену приведе знайомитися! Федір сяяв, мов те ясне сонечко, лисина блищала, відбиваючи світло лампочки в
– Та я в нього просто закохалася! – Широко посміхнулася Олена, з неприхованим захопленням оглядаючи невелику будову. – І, як я бачу, тут ніхто не живе
– Вибачте, а чий це будинок? Дзвінкий дівочий голос відволік Антоніну від роботи в саду. Квітів у неї було багато, і кожен кущ потребував турботи та ласки. А
– Я розумію, це твій вибір, – продовжила вона. – Але тільки про одне тебе прошу – не будь наївною! Якщо тобі щось не подобається або не влаштовує, то кажи це чоловікові прямо в очі
– От мені ось цікаво, і від кого в тебе отакий характер?! – запитала Марина Павлівна свою доньку Риту. – Я ж ніби з твоїм батьком жила дружно,
– Катя, ну що ти прив’язалася? Поїв, не поїв, яка тобі різниця? Я не маленька дитина, щоб мене контролювати. Тобі сина мало? Про нього дбай
– Мамо, як же ти не розумієш! Я й так працюю. Ти думаєш, що вдома із двома дітьми роботи не вистачає? Я в одній особі і кухар, і
— Доброго ранку, господине. Чим годувати нас сьогодні будеш? — Приводьте себе до ладу, зараз обідати сядемо. Я локшину домашню зварила на обід. — Це у вас обід, а в нас ще сніданок. Хто ж таку їжу на сніданок їсть? А легше нічого немає? Я б омлетик з’їла. Дівчата, що ви їсти будете? Замовляйте швидше, тітка Олена зараз приготує
— Ну що, Олено, поїхали твої “міські”? — Ліда співчутливо поглянула на подругу. — І не кажи, Лідо, слава Богу, поїхали! — Поліна втомлено похитала головою. — Та
— Тисячу на день. Якщо платиш одразу за місяць, то двадцять на місяць. Там за нею і догляд буде, і медичне обслуговування. Для нас 20 сума чимала, але, як-небудь викрутимося
— Микито, а ну сядь! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя виражало рішучість. Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусточкою мокрі очі: — Я не знаю,
Звичайно, я мамі продуктів принесла, але те, що я приношу, тато не їсть. Їсть тільки те, що купує сам, замикає від неї на замок, мовляв, годувати дармоїдку не зобов’язаний. Ну не буду ж я йому уподібнюватися? Можна, звичайно, холодильник другий завести, але на що це буде схоже?
— Ой ти навіть не уявляєш, приходжу, а в них у холодильнику ящик стоїть. Із замком. Мама руками розводить: батько знову чудить, ну я розлютилася звісно, висловила все,

You cannot copy content of this page