– От почне гуляти Настя, тоді й прийде до мене, – казала вона сусідці. – А я що? Я, звичайно, прийму, я ж мама
Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень
– Не плач, моя хороша, всі ми там будемо. Тобі напевно там самотньо одній? – перейшла вона до справи. – Моя старша дочка Юля, ну ти пам’ятаєш її
– Ну от і все, – вголос сказала Зоя і злякалася – дуже незвично голос пролунав відлунням у її трикімнатній квартирі. Сьогодні вона поховала останню рідну людину. Маму.
Жили вони у трикімнатній квартирі, син Денис навчався у школі, вони працювали, жили, як усі, їхня родина була зразковою. І раптом настали такі часи, завод ледве тримався на плаву, грошей не платили
Оксана в молодості була симпатичною та стрункою. Їй довелося вибирати собі чоловіка, бо Михайло та Олексій майже одночасно, освідчилися їй у коханні, і запропонували заміж. І хоча вона
— Я на роботу. Посуд помиєш. Їжі там – на три дні. Торт можеш з’їсти. А я на дачу до тітки Ніни після роботи. У мене свято – діти виросли. Вільне життя з чистого аркуша
Пізно ввечері, коли Ліда Миколаївна вже думала, що ось-ось нарешті заскочить у душ і впаде на подушку, раптом затріщав телефон. Це був Віктор, її старший син. — Мамо,
— Здрастуйте. Скажіть, а де Миронівна? — Так нема її давно. Щоправда, так незвично. У липні суша стояла неймовірна, ні дощику. А тут уночі гроза страшна, гроза така, якої за сто років не було. І вже майже закінчилося все, а в самому кінці як палахкотне, так прямо в її хату
А от звідки ж взявся той Василь у їхньому селі — справді ніхто достеменно не знав. Принаймні, Ліза точно не знала, хоч і чула про нього різні пересуди.
Мені тридцять років, мамо, і я не заводжу сім’ю, знаєш чому? Я боюся стати як ти. А раптом це якось передається? А раптом я не зможу ужитися з чоловіком і залишуся з дитиною на руках, потім зустріну іншого чоловіка, подарую йому дитину, а старшого віддам… ні, не тобі, його бабусі
Пізно ввечері, коли Ліля вже саме збиралася скинути денний клопіт у душі й поринути у сон (ну а що, має право раніше лягти, адже вранці вставати ще до
Юркові вже двадцять п’ять, і вранці його можна було застати у розлученої Людмили, яка була старшою за нього. Звісно, одружуватися він з нею не збирався, але свободу своєму розгульному характеру не обмежував
У хаті стояла така тиша, що аж дзвеніла. Лише муха дзижчала, кружляючи біля вікна, та старий будильник на полиці буфета монотонно цокав, відміряючи секунди. Ліді чомусь здавалося, що
Так би донька на онучку витрачала б свої гроші, на себе, на те, щоб відкласти, а то вона завела собі домашню тваринку на прізвисько Петя? А потім ще й це
— Отак я й знала, що нічого доброго з того весілля не вийде, — кажу я своїй кумі. Ще тоді, як зятьок мій, Петро, сидів удома, як пень,
Не впізнала?!!! Та як же не впізнала?! Впізнала з першої ж секунди, коли, обернувшись на чергу в супермаркеті, просто швидкоплинно ковзнула очима по цьому обличчю! Як же можна не впізнати людину, за яку виходила заміж
Зоя стояла в черзі супермаркету, і незрозумілий холодок пробіг їй по спині. Вона відчувала, як чийсь погляд, важкий і пильний, обмацує її з довгої черги покупців. Це відчуття
— Дала мамі слово колись, що не стану ображатися на те, що вона квартиру залишить братові. Тільки ось мама заповіту так і не написала і навряд чи напише
Наталя живе з чоловіком і сином у трикімнатній квартирі, яку взяли в іпотеку 9 років тому. Борг перед банком майже виплачений, зараз Наталя на 4-му місяці – чекають

You cannot copy content of this page