Зібралася «Комісія сусідів»: Віра, Марія, Ганна та Алла. Бульйончика курячого наварили, апельсинів купили, торт й до Петровича вирушили, очі йому на правду відкривати. Вирішили підійти до цієї справи делікатно, здалеку почали. Як здоров’я, як настрій, чи давно Наталка навідувалася?
— А ви знаєте, що сусід наш, з другого поверху, зовсім з глузду з’їхав. Самому восьмий десяток пішов, а він молоденьку в дім притягнув, – нарікає одна із
Зранку бувало підскочить ні світ, ні зоря, чоловікові сніданок приготує, нашвидкуруч себе до ладу приведе, Матвійка вбере напівсонного, в садок прибіжить, здасть дитину, і бігом на роботу. А на роботі теж і хвилинки посидіти не вдається
Зазвичай у цей час Світлана Анатоліївна уже десятий сон додивлялася, але сьогодні, всупереч своєму правилу лягати не пізніше 10-ї години вечора, вона ніяк не могла заснути. Спочатку жінка
У квартирі на 12-му поверсі, пила ранкову каву Ганна Петрівна, і раділа тому, що колись вчинила правильно. Не сказала синові й невістці, що купила невелику квартиру, скромно обставила і час від часу ховалася там від усіх
— А де мама!? — Сергій Іванович відчув недобре ще з порога: жовтий плащ Ганни Петрівни, який зазвичай відблискував усім, хто входив, сповіщаючи про її присутність, зник із
— Вся наша рідня, від малого до великого, збирається, скидаємося, хто чим може, і допомагаємо. Хтось одежу несе, хтось з дачі городину везе, грошима скидаємося, аби хоч якось підтримати. Але ж ми всі люди прості, не магнати якісь, без надлишків
— Ой, та це ж просто голова обертом іде! — не тямилася від здивування Світлана Василівна. — Вона ж сама мати, та ще й багатодітна, трійко діток має,
Поставила чоловіка перед фактом: про твої гульки знаю, очі на них не закрию, збирай речі, йди, розлучаємося. І тут виявилося, що йти чоловікові нікуди
— Я, звісно ж, тішуся, що після стількох років Лев почав спілкуватися з Іриною, нехай вона його й обвела навколо пальця зі спадком колись, але до чого тут
— Ось так і живемо. Пенсію платять копійки, поїзди незручні, тепер ще й молодь хамить. Дівчина не витримала: — Я вас не ображала. Просто я теж хочу їхати з комфортом. Чому ви вважаєте, що ваші проблеми важливіші за мої?
Валентина обережно підіймалася сходами вагона, притримуючи сумку й озираючись на всі боки. Плацкарт був майже повний, у проході метушилися пасажири, хтось уже розкладав речі, хтось сперечався з провідницею
— У сенсі в нас переночувати? А Катя це хто? — Ну як хто? — Вадим зніяковіло зам’явся. — Ну ти що, Іро, забула, чи що? Пам’ятаєш, я тобі про неї розповідав, коли в нас був вечір одкровень? — Це що, твоя колишня, чи що? — від обурення Іра аж поперхнулася і закашлялася
— Вади-и-им, ти пам’ятаєш, що до нас завтра приїде моя мама? Іринка поралася на кухні, готуючи щось неймовірно смачне. Апетитний запах лоскотав ніздрі й піднімав настрій. Загалом, Іра
— Куди тобі волосся фарбувати? Хто тут в селі тебе бачить? Крем для обличчя? Є дитячий, від зморшок все одно нічим не врятуєшся, — може Ліна запросто відмовити мамі. — Мамо, а ти не пробувала порахувати, у скільки ти мені взагалі обходишся? Їжа, побутова хімія, комуналка твоя, ліки, одяг. Вибач, але ти порахуй хоча б приблизно
— Я теж їй допомагати не можу, нічим. Вчора заїхали з донькою, а вона мені тихенько каже, мовляв, дай мені грошей трохи, я тобі консервами віддам. А потрібні
— Всі родичі радили їй гнати його, – згадує Надя. – Батько хапався за голову, бачачи дочку з синім оком, мама плакала. А Валя виганяє його на тиждень і назад приймає. А потім, коли батьків наших не стало, як я думаю, саме зять їм дні і скоротив
— Я не розумію – ну добре, її і власні діти не розуміють, мої племінники, – хитає головою Надія. – То втікала від нього, світ за очі, а
Сиділи на великій веранді за двома складеними в ряд столами, згадували дитинство, юність, шкільні роки, співали, жартували. — А що, Наталко, ти досі сохнеш за нашим Федькою, зі шкільних років? – жартома запитав Сергій Наталю, коли вони вийшли на ґанок
Федір та Сергій навчалися в одному класі сільської школи. Клас був невеликий, усі дружили. Але після навчання Сергій вступив до міського технікуму, а Федір залишився працювати в селі.

You cannot copy content of this page