З чоловіком розлучилися чотири роки тому, і після розлучення я із двома дітьми проживала весь цей час із його батьками. Чоловік пішов до іншої жінки і в нього вже з нею є спільна дитина.
Одразу після розлучення він відмовлявся платити аліменти, мотивуючи це тим, що я живу в його квартирі. Постійно приходив та вимагав написати відмову. Спочатку його батьки не втручалися в наші розбірки, але коли в нього в тій родині з’явилася дитина, почали підтримувати сина з приводу аліментів.
Але як я можу відмовитися від цих грошей, якщо маю дві дочки – сім і десять років? Я і так утримую їх і себе на свою зарплату, плачу свою частину комуналки і купую продукти на всю сім’ю, чим і плачу за таке житло.
Але нещодавно свекруха поставила мені ультиматум, що якщо я не напишу відмову від аліментів, то шукатиму собі інше житло. Я відмовилася і тепер вони мене просто виставили нас з дітьми із квартири. На свої доходи я змогла винайняти кімнату у комуналці, тому свекруха дозволила дітям повернутися до них, але без мене.
Так ми живемо тепер із дітьми у різних місцях. Вони нудьгують, я теж плачу щодня, але що робити, не знаю. Молодша дочка попросила мене телефоном купити їм цуценя, щоб їм не було так самотньо, я купила, і тепер свекруха погрожує його викинути на вулицю, тому що прибирати після нього ніхто не хоче.
Для дітей це додатковий стрес, хоча вони й обіцяли дбати про цуценя, але ж вони пів дня у школі! Ще більше посилює ситуацію те, що колишній чоловік вирішив переїхати зі своєї родини назад до батьків, а квартиру дружини здаватиме.
Я не можу приходити до дітей, бачу їх тільки вранці, коли вони йдуть до школи, але ж це не може тривати постійно? Я хочу жити разом із дітьми, але розумію, що їм там буде краще, ніж зі мною на орендованій квартирі.
Вже думаю, можливо, треба було відмовитися від цих аліментів. Тим більше, що й гроші невеликі, але тепер уже пізно.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…