All Rights ReservedView Non-AMP Version
Рідне Слово
  • Життєві історії

А-а-а, то це твій торт? А я думав, Галя з роботи щось до чаю принесла, — він недбало махнув рукою. — Знаєш, я ним ще вдосвіта поснідав. Смачний бісквітик, пухкий такий, як із кондитерської. «Поснідав». Величезним тортом, розрахованим на вісьмох людей. — І де те, що від нього залишилося? — спитала Оленка, хоча всередині вже все похололо. — А чому там лишатися

2 місяці ago

Оленка навшпиньках зайшла на кухню і завмерла перед холодильником. Вона ледве дихала від передчуття. Вчора пів вечора дівчинка чаклувала над…

  • Життєві історії

Її холодець виявився пересоленим, каламутним, ще й з якимись хрящами, що неприємно хрумтіли на зубах. Але я, проковтнувши образу, сказала: «Смачно». Бо так було простіше. Мої плечі знову налилися звичною важкістю. — Наступного разу привезіть більше, Любове Миколаївно, — додала я абсолютно рівним голосом. — А я тоді свій взагалі не варитиму

2 місяці ago

У нашій родині роками тримався непорушний закон: я на кухні спину гну, а свекруха — проводить ревізію. Я варю борщі,…

  • Життєві історії

— А чого ж це ви м’яса так мало взяли? — Взяли на нас двох, — рівним голосом відповіла Оксана. — Більше ніхто скидатися не захотів. Ніна Петрівна так і завмерла. Потім глянула на сина. Андрій швиденько підхопив сумки і втік до Сашка — той якраз розпалював мангал за хатою

2 місяці ago

Оксана мала одну звичку, з якої її чоловік Андрій завжди добродушно підсміювався. Вона вела зошит витрат. Точніше, тепер це була…

  • Життєві історії

— Красиво жити не заборониш. Раніше бідкалася, що комуналка росте, а тепер он які гарнітури ставиш. — Ларисо, досить, — насупилася Ірина. — А що таке? Сама ж покликала похвалитися. От ми й обговорюємо

2 місяці ago

— Іро, та ти в нас тепер як пані живеш! — Лариса прискіпливо провела пальцем по новенькій стільниці. — Не…

  • Життєві історії

Полізла в шухляду за таблеткою від голови, натрапила на блокнот із лимонами. Дістала, відкрила першу сторінку і довго дивилася на білий аркуш. А потім вивела: «Сьогодні сусідський хлопчик притримав двері в під’їзді і сказав: проходьте, будь ласка». І все. Один рядок

2 місяці ago

Мені 59 років. Торік я завела «блокнот радості». Пишу це, і самій трохи смішно. Звучить так, ніби я перетворилася на…

  • Життєві історії

Я ж не змогла пригостити маму її улюбленими еклерами вдома, от ми й пішли в кав’ярню. Ти ж не проти? — Ти… ви… з матір’ю… Катю, ти ж чудово знаєш, яка в нас зараз ситуація з грошима! — Знаю. Як і те, скільки коштував твій подаруночок Сергію. Рівно втричі дорожче, ніж ми з мамою щойно витратили на двох

2 місяці ago

— Ти ж не забула, що я сьогодні ввечері їду до Сергія на день народження? Кирило підняв очі від тарілки…

  • Життєві історії

— А цей торт — для тебе. Я знала, що ти вкладеш у нього всю душу, весь свій смак і майстерність. Жодна кондитерська так не зробить. Ти відобразила в цьому торті всю свою суть, і, звісно, саме ви з Олежкою маєте ним поласувати у свято. Все, я побігла! Цілую

2 місяці ago

— Яка ж смакота… — Оксана Михайлівна аж очі примружила від задоволення. Вона делікатно поклала виделку, витерла губи серветкою і…

  • Життєві історії

Рум’яні булочки покотилися під ноги. — Нате! Їжте! — видихнула Люба зі сльозами на очах. В салоні запала мертва тиша. Навіть діти завмерли. А потім жінка заревла, мов поранений звір. — Ти що наробила?! Це ж їжа

2 місяці ago

З самого недільного ранку Люба чаклувала на кухні. Руки по лікті в борошні, зате тісто вдалося на славу — за…

  • Життєві історії

— Вона мою голову в каструлю з картоплею пхала. А там пар такий гарячий і пекучий! А я не хочу, плачу, а вона сварить, каже — сиди… Тільки тієї миті я придивилася і жахнулася: личко в Даринки було майже бордове, особливо навколо носа і на лобі. Як після легкого опіку

2 місяці ago

— Мамо, ви що, з глузду з’їхали?! — я кричала так, що аж у вухах дзвеніло, а руки ходили ходором.…

  • Життєві історії

— Тимофію, наливай! – Зятьок потягнувся до пляшки, але я чарку накрила пальцями. — Ні вже, дякую. А то зараз погоджуся, а завтра ваша Галина по всьому селу рознесе, що я до чарки ласа. Я вас, свахо, вже наскрізь бачу. Вам не рідня потрібна, а ті, перед ким носа дерти можна

2 місяці ago

— Та не треба мене нікуди перевозити! Чуєш, Світлано? Навіть не проси, — я стояла на своєму, вперши руки в…

Show more Posts
Show previous Posts
All Rights ReservedView Non-AMP Version