— І от тепер, щоразу, як ми отак збираємося за великим столом, — продовжував свою промову свекор, — я мрію тільки про один подарунок. Щоб мені сказали: «Діду, у тебе буде онук!». Я відчула, як по спині пробіг неприємний холодок. Усі гості як по команді повернулися до нас із Сергієм. Я міцно зціпила зуби, намагаючись зберегти на обличчі кам’яний спокій, хоча всередині просто вибухав вулкан

2 місяці ago

— Мамо, мамо, а коли ти нам з Оленкою братика подаруєш? — щебетала над вухом моя молодша донька Полінка, міцно…

Бульйон вона варила щосуботи, скільки себе пам’ятала. Курка, морквина, ціла цибулина, лавровий лист і сіль на око. Робила вона це у старій п’ятилітровій каструлі з надбитою емаллю, купленій ще за чоловіка. А чоловік пішов, коли їхній доньці Христинці ледь виповнилося шість

2 місяці ago

Коли Наталя Петрівна набирала номер районної опіки, її пальці тремтіли й ковзали по екрану смартфона. Додзвонилася вона лише з другого…

— Постаріла ти. Он і тиск почав стрибати. — Я постаріла? — Рита аж завмерла з лопаткою біля сковорідки з млинцями. — Ти на себе в дзеркало глянь. Увесь сивий, вічно хворий. Коли тебе востаннє з лікарні виписували? Чоловік із гідністю підвівся з-за столу, підхопив зібрану вчора валізу і рушив до дверей. Пішов з таким виглядом, ніби скинув із себе вікове ярмо

2 місяці ago

Маргарита заповзято терла щіткою підлокітник старого дивана, намагаючись вивести невидиму пляму. Вона завжди хапалася за ганчірку, коли нервувала — хатні…

— Коротше так, купив хату біля моря — приймай гостей! — видала нарешті Віра тонким, безапеляційним голосом. — Ми з дітьми в тебе поки поживемо. Чого це ми маємо чужим людям за готель платити, як тут своя людина є? Правильно? Давно мріяли на морі відпочити, от якраз і нагода випала. Ти б нам якусь кімнатку виділив, щоб малі з дороги попадали спати

2 місяці ago

Вдихаючи на повні груди солоне, настояне на степових травах повітря, Денис стояв на дерев’яному ґанку свого омріяного будинку десь під…

— Соню, подай-но пиріжок. Василинка навіть оком не змигнула — далі собі бовтала ногами і сьорбала борщ. — Соню, — наполегливіше повторив він. Дівчинка здивовано звела на нього оченята: — Ти мене кликав? — Тебе, тебе. Пиріжок подай, кажу

2 місяці ago

Усе почалося з поїздки до свекрухи в гості. Спершу Марія не надала цьому жодного значення: ну, з’їздили на вихідні, погостювали…

— Та нащо воно мені здалося, те майно… — бурмотіла дівчина, намагаючись вивільнити руку. — Мамо, ну куди ми летимо? — Нащо їй! Ви подивіться на неї! — Тамара рвучко зупинилася, ледь не збивши з ніг якогось перехожого. — Вся в батька

2 місяці ago

— Біжимо, кажу, біжимо! Бо твої тітоньки зараз усе до рук приберуть, і оком не змигнеш! — мама Тамара так…

— Мамо, персики будеш? — Нащо ти взагалі їх притяг? — роздратовано відмахнулася Любов Петрівна. — От нащо? Хто тебе просив? — Ти ж сама дзвонила і просила заїхати по персики, — спокійно відповів Даня, хоча чудово знав: намагатися переконати маму — це як воду в ступі товкти, навіть коли правда на його боці. — Я просила мандарини! — гаркнула вона

2 місяці ago

— Мамо, персики будеш? — Нащо ти взагалі їх притяг? — роздратовано відмахнулася Любов Петрівна. — От нащо? Хто тебе…

Ти живеш у мене два роки. Я сплю на просидженому дивані. У мене немає свого кутка у власній хаті. Я вже три роки не була в Ніни в Полтаві, я покинула ходьбу, не можу покликати до себе подруг і не можу лягти спати, коли хочу, бо у вітальні постійно хтось товчеться до ночі. Мені шістдесят сім років, дитино. І я хочу пожити для себе, поки ще маю на це сили

2 місяці ago

Те, що її життя звернуло кудись не туди, Валентина усвідомила рівно о третій ночі. Вона лежала на старенькому розкладному дивані…

— Я сплю на брудному матраці на кухні! — Ася вже не стримувала ридань. — У мене позавчора вкрали ті самі зимові чоботи, що я мамі везла. І куртку мою пропили. Мамо, забери мене додому, благаю! У мене навіть на автобус грошей немає. — Виклич поліцію. Скажи, що тримають силою. Паспорт у тебе є

2 місяці ago

— Ти зимові чоботи теж зараз забереш? Ніна кивнула на роздуту картату сумку біля порога. З-під блискавки визирав хутряний краєчок…

— Надю, ти в день ювілею зможеш на дві години раніше приїхати? Поможеш із дрібницями, я ж уся на нервах буду. Я, звісно, погодилася. А напередодні отримала від неї повідомлення-інструкцію: зустріти родичів, перевірити розсадку, подарунки складати туди-то, розібратися з тортом і мікрофоном

2 місяці ago

Мені 58 років. Маю старшу сестру Ларису, якій щойно виповнилося 60. Ми не чужі люди: спільне дитинство, хворі батьки, сльози…

Show more Posts
Show previous Posts