П’ятничний вечір обіцяв бути тихим і спокійним. За весь тиждень Сергій та Катя так
— Це одяг моєї мами. Навіщо ти його зібрала? — голос чоловіка прозвучав чуже,
Галина Михайлівна з розпачем опустила телефон на стіл. Руки в жінки злегка тремтіли —
У нашому селі родина Кислицьких завжди жила так, ніби хотіла, щоб про них говорили.
— Послухай сюди, дівчинко. Я не хочу з тобою сваритися, — свекруха примружила очі,
Лідія сиділа за кухонним столом і мовчки витирала сльози тильною стороною долоні. Чотири місяці
Валерія Дмитрівна вже втретє чула, як дзвонить телефон, і не поспішала брати слухавку. Останнім
Тетяна Петрівна стояла біля плити й тихо розмішувала вівсянку. Каша виходила густа, як і
Світлана кипіла. Ох, як же вона злилася. До них переїжджає син її чоловіка. Олег…
«Добрий день. Я сплю з вашим чоловіком». Я тримала телефон у лівій руці, а