— Мам, ми тут думаємо Андріїв день народження на дачі відсвяткувати, — якось зателефонувала Марина. — Наші друзі приїдуть. — Ні, Марічко. Не цими вихідними. Денис Петрович каже, що ми самі туди поїдемо. А ти ж знаєш, він галасу не любить, та й друзі ваші… ну хто вони йому такі? Давайте краще десь наприкінці травня
— Кредит оформимо, нічого страшного. З іпотекою свого часу розквиталися, і цей кредит потягнемо.
— У мене ж тут город посажений, помідори підв’язати треба! Як я свекруху саму залишу? — каже Леся, усміхаючись. — Мама за онуком наглядає, коли я на грядках чи по господарству пораюся. Ні, не поїду нікуди, принаймні до глибокої осені
Років зо чотири тому мій молодший брат оженився. Вибору, де вити своє сімейне гніздечко,
Я не можу їсти ці курячі чипси, мені від самого їх запаху погано! Невже важко було купити простих овочів? — Я не встиг, Ганно! У мене запуск проєкту, я ледь на ногах тримаюся. Забезпечую дім, а ти знову з претензіями! — Я зустрічаю тебе з нудотою й порожнім холодильником
Це була та сама особлива весна, коли повітря стає густим від передчуття чогось великого.
Послухай мене. Я твоїй мамі не ворог. Я готова допомагати: виділяти чималі гроші, приїжджати на вихідних з повними сумками продуктів, організувати ідеальний побут. Але я не стану для неї доглядальницею! І не тому, що мені шкода. А тому, що я просто не зможу робити це якісно. У мене складна робота, у мене діти, у мене, зрештою, є своє життя. Професійна медсестра впорається з цим у сто разів краще. І це не «сором», Антоне. Це здоровий глузд
Ця новина впала на Віру як сніг на голову, в самісінький розпал метушливого понеділка.
На іменини тітка приперла старий, вкритий віковим пилом чайний сервіз із надщербленими чашками. — Дуже дякую, — стримано, але з гидливістю відповіла Ксенія. А ввечері той «розкішний» дарунок без краплі жалю полетів просто у сміттєвий бак
— Марино Сергіївно, знаєте, такий подарунок мені й задарма не потрібен! Йому місце на
— І моя колишня сваха, яка ще рік тому його на поріг не пускала і калікою обзивала, тепер солодко заманює колишнього зятя: то на чай із пиріжечками, то посидіти з ними на день ангела онука! — кривить губи в усмішці Алла Тимофіївна
— А я навіть не кривлю душею і не приховую: мені зараз дуже вигідно,
— Я просто вирішила перевірити твій тарт, чи він не зіпсувався без холодильника. Не люблю, коли продукти пропадають. Вночі він трохи відволог і став більш-менш їстівним. Але рецепт все одно невдалий! — Знаєте, мамо, — я вперше назвала її так без тіні страху, — давайте без вистав. Ви з’їли його, бо він неймовірний. І ми обидві це знаємо
Коли у двері дзвонить Надія Петрівна, мій внутрішній затишок миттєво згортається, як кисле молоко.
— Традиція — це коли я цілий день не розгинаю спини на кухні, а Катерина Василівна ходить за мною з інспекцією, ніби я в неї іспит приймаю? То оселедець занадто солоний, то серветки не тим боком лежать. Я більше не хочу бути «на підхваті». Я хочу свята, а не чергової догани в трудову книжку невістки
— Ілле, ти довго збираєшся в екран втуплюватися, чи все ж таки подаси свій
Жінки у святкових вишиванках хизувалися кошиками, де рум’янилися кільця домашньої ковбаси, золотилися паски та виблискували крашанки. Ганна скромно примостилася скраю, біля самого паркану. Коли ж вона відкинула вишитий рушник, довкола немов грім ударив — натовп завмер
Над селом Калинівка зависла примхлива весна: сонце вже наче й прокинулося, але вітер усе
Вітя саме в цей блаженний момент вечірньої тиші намагався мирно доїсти свою довгоочікувану вечерю — домашні котлетки з картоплею, мріючи лише про те, як би швидше дістатися до подушки
— Значить так, Олю, навіть не думай зі мною сперечатися! Негайно, чуєш, негайно звільняйте

You cannot copy content of this page