— Почекай, ти зараз серйозно?! — Олена ледь не випустила з рук чашку з
— На що тільки наші чоловіки не підуть, аби на чужому горбі в рай
— Ви вже зі своєї матері всі жили витягнули, — це була чи не
— У дитбудинок тебе здам! Чуєш чи ні?! Речі свої у вузлик зав’яжеш і
— Я ж не сперечаюся, нам дуже помагали. І віддячити я ніколи не відмовляюся,
Баба Степанида сипнула їй просто в очі: — І де ж той сором подівся
— Соромно сказати, дівчата, — бідкалася Таїсія, пояснюючи колегам свій ранковий марафон. — До
Пані Ірина ніколи не приховувала, що заміжжя її єдиної доньки стало для неї чи
— Може, не поїдемо? — спитала я, похмуро дивлячись у вікно. — Скажеш, що
Олена нарешті вклала Іванка спати. Малий, втомлений своїм п’ятим днем народження, заснув миттєво, міцно