All Rights ReservedView Non-AMP Version
Рідне Слово
  • Життєві історії

— Тоді хоч картоплі мені набери. Все хочу завести такий сорт, як у тебе, кажуть, дуже смачна. Мені відра на посадку вистачить, на розвід… — Любо, давай іншим разом… Не хочу я зараз у льох лізти… Я сама тобі принесу, от завтра й принесу… Люба обвела поглядом світлицю, ніби щось шукала. Двері до спальні були відчинені. — І куди ж він подівся? От чує моє серце, десь тут він крутиться

2 місяці ago

Ризиковано, звісно, не дочекавшись темряви, йти до Зіньки — з сусідських вікон усе видно як на долоні. А з іншого…

  • Життєві історії

— Знову котлети! Вдруге за місяць! Ти що, думаєш, мене як того пса на ланцюгу можна одним і тим самим годувати? — Сашко гидливо, двома пальцями, відсунув від себе тарілку. — Ні, Катерино, зі мною такі номери не пройдуть… Чого стоїш, як укопана? Давай, готуй щось нормальне. Я цю твою бурду їсти не збираюся

2 місяці ago

— Знову котлети! Вдруге за місяць! Ти що, думаєш, мене як того пса на ланцюгу можна одним і тим самим…

  • Життєві історії

— Вам що, спальні мало для ваших ніжностей? Що за сором такий — лизатися прямо перед матір’ю?! От всипати б вам обом гарячих різок, щоб не кортіло прилюдно розпустою займатися! — Мамо, ну ми ж молоде подружжя, нам по статусу належить

2 місяці ago

— Мамо, що це за манера така — вриватися до нас ні світ ні зоря?! Ти хоч із кимось порадилася,…

  • Життєві історії

— Я там приготував твою улюблену картопельку з м’ясом, у духовці запікав, як ти любиш! А де твоя велика ложка, не підкажеш? Не можу знайти… — долинув його спокійний голос. Реакція Аліни на ці невинні слова була просто феєричною: почувши запитання про ложку, вона влетіла на кухню, мов розлючена фурія, з палаючими очима. — Ти щойно обізвав мене жирною!! Ах ти ж підлий маніпулятор

2 місяці ago

— Аліно! Я в спортзал збираюся, підеш зі мною? — гукнув Олег до дружини. — Ні, мені ще вечерю треба…

  • Без категорії

— Борщик, — з привітною усмішкою пояснила її невістка Світлана. Вона граційно зняла кришку з розписаної керамічної супниці й узялася розливати по тарілках яскравий, запашний і наваристий рубіновий бульйон. — Знаєте, це таке неймовірне задоволення — готувати зі свіженьких овочів, щойно зірваних із власної грядки. — Щось я не бачу жодної різниці, — пирхнула свекруха

2 місяці ago

— Що це таке? — Олена Володимирівна невдоволено зморщила носа і так гидливо принюхалася, ніби їй на стіл замість обіду…

  • Життєві історії

— Якийсь непотріб, а не люди, — відрізала якось Олена. Всього шість квартир у під’їзді, а відчуження таке, хоч ножем ріж. Ох, не пощастило їм із сусідами, так не пощастило… Олена тоді вже вважала себе на голову вищою за всіх тутешніх мешканців

2 місяці ago

В одному невеличкому триповерховому будинку жило кілька сімей. Будинок той був старенький, навіть мав статус якоїсь там місцевої історичної пам’ятки.…

  • Життєві історії

— Ану тихо всі! — гаркнула Таня так, що аж шибки задзвеніли. — Давайте мислити логічно і по порядку. Я обшукала всюди: в сумці, в кишенях, за тумбочкою. Гаманця немає. І що маємо? Вчора ввечері він точно лежав ось тут. А сьогодні зранку його немає. У нас що, полтергейст у хаті завівся? Домовий

2 місяці ago

Тринадцятирічний Матвій важко зітхнув, відкинув ковдру і неохоче виліз із теплого ліжка. Коли він вичовгав зі своєї кімнати, вся родина…

  • Життєві історії

— Татку, я вже просто не можу дивитися на ту піцу і сухі бутерброди з ковбасою. Давай сьогодні приготуємо на вечерю щось нормальне, домашнє? — Ой, доню, я так втомився за тиждень… Хочеш — візьми і сама приготуй, продукти в холодильнику якісь є. Але дівчинка зовсім не вміла готувати! Вдома це завжди, щодня робила мама

2 місяці ago

Маринка завжди свято вірила, що в розлученні батьків винна виключно мама. Ну а хто ж іще? Це вона вічно ходила…

  • Життєві історії

Я просто хочу жити як людина: купувати ще щось, окрім картоплі, кільки, макаронів та підгузків. І бодай інколи балувати нашу дитину і себе… Повір, далеко не такими шаленими сумами, якими ти балуєш себе

2 місяці ago

— Сашку, мені треба донечці підгузки купити, — тихо, майже пошепки, обізвалася Лера, боязко зиркаючи на чоловікову спину. — Вони…

  • Життєві історії

— Алло, ти працюєш у гіпермаркеті. Це величезна мережа, ти касир, а не генеральний директор, можеш зрозуміти? Твої жертви ніхто не оцінить, і ніхто не скаже потім дякую, коли он цей до тебе прийде, — показав лисий на Інсульта. — Але ж я обіцяла… — продовжувала пручатися Алла, яка вже не приховувала сліз. Мігрень взялася гладити її по голові і примовляти: — У кицьки не боли, у собачки не боли, а в Аллочки боли

2 місяці ago

— Далеко зібралася? Якщо до магазину, то скажи, що треба, і я сходжу куплю, або доставку замовимо, — Павло застав…

Show more Posts
Show previous Posts
All Rights ReservedView Non-AMP Version