Але на зміну згубній звичці прийшов звірячий апетит. Якщо раніше чоловік приносив додому недоїдений борщ у судочку, то тепер просив дружину покласти йому і перше, і друге, і ще чогось на перекус. За читанням книжки їжа зникала непомітно, до страв повернувся справжній, насичений смак

4 місяці ago

Вони сиділи за кухонним столом і мовчки дивилися одне на одного. Протяг від постійно прочиненого вікна гуляв затишною кухнею і…

Вероніка часто навідувала маму, привозила повні пакети продуктів, делікатесів та речей. Холодильник у Наталі ломився від смакоти, а в шафі висів добротний, теплий одяг. От тільки мати жодного разу не вдягла те, що купила донька. А якось Вероніка мало не зомліла від жаху, побачивши, як мама гризе сухар із цвіллю

4 місяці ago

— Знов на таксі приїхала? — докірливо зітхнула Наталя, дивлячись на доньку. — Надворі ж мряка, а на твоєму плащі…

— Тобто ви нас самі в гості покликали, а тепер сіли за стіл із рибою та ікрою, а нам підсунули оцю… паперову ковбасу і паштет за копійки? І все це тільки тому, що вам «дорого»? Усмішка миттю злетіла з обличчя Олександра. Він спохмурнів: — Вікторе, не роби з мухи слона! Сідай і їж, що дають. Не подобається — не треба було взагалі приїжджати. — Але ж ви нас самі запросили

4 місяці ago

Неділя для Ольги та Віктора обіцяла бути тихою і домашньою. Ольга, загорнувшись у м'який плед, дивилася свій улюблений серіал, а…

Цього разу — ювілей, і вони, як завжди, зібрали за святковим столом усю свою велику родину. Дві доньки — Олена й Тетяна, зяті Денис та Слава, і аж четверо онуків — Іринка, Толик, Христинка та маленький Микитка! Десятеро людей за столом — ось воно, їхнє найбільше, найсправжнісіньке багатство

4 місяці ago

Валерій Іванович відвів молодшого онука Микитку до школи і бадьорим кроком чимчикував через скверик назад додому. Зараз вони з Наталкою…

— Ти в місто часом не поїдеш? Купи моїй старій якихось квітів, га? А то в нас тут ціни такі, що ніякої пенсії не вистачить. Павло кивнув, відставив лопату й підійшов до паркану. — Діду Миколо, — задумливо спитав хлопець. — От ви вже стільки літ у шлюбі. Що такого можна подарувати дівчині на свято? Ну, не просто для галочки, а щоб їй справді на душу лягло?

4 місяці ago

Павло подивився у вікно. «Надворі вже березень, а хуртовина й не думає вщухати, — подумав він. — Не хоче зима…

— Так ти ж сама казала, що мімозу любиш! — нагадав він, підходячи ближче й з побоюванням позираючи на ту нещасну квітку. — Казала. Ну я ж не думала, що ти настільки нетямущий! — заголосила вона, щиро жаліючи себе. — Мені навіть соромно твою мімозу в Фейсбук виставити. Он Тоньці чоловік розкішний букет троянд припер, а в неї, між іншим, ноги криві. Таньці мужик каблучку з діамантом вручив. Та не просто так, а в тюльпан заховав

4 місяці ago

Усе Восьме березня, ще з самісінького ранечку, Зоя тільки те й робила, що бігала з Фейсбуку в Інстаграм і видивлялася,…

— Мамо, його звати Сергійко, — терпляче нагадав Андрій. — Ну то ви собі для паспорта назвали як хотіли, а для мене він — Карпуша! Пішли куп-куп, мій Карпику! Тільки треба, щоб у ванній гарно розпарено було. А то ви мені дитину ще застудите! — метушилася свекруха, вмикаючи воду ледь не на окріп

4 місяці ago

Молодих батьків миттєво, ще на порозі, відтіснила від власного сина новоспечена бабуся. А вже вдома Христина з жахом помітила, що…

— А й залишайся! Відпочинеш трохи. Роботи й справді небагато. От слухай: зранку корову подоїш, на пасовисько до череди виведеш, потім поросят та курей нагодуєш. У печі розпалиш, борщ поставиш мліти. Крупу на млинку намелеш, масло зб’єш, а тоді вже й відпочивай собі на здоров’я. Хіба ще грядку з морквою прополи, бо вже бур’яном береться

4 місяці ago

— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав. Як прийду ввечері з поля,…

— Мамо! Бабусю! Нічого він не забув! Ну скільки можна! Щовечора одне й те саме. Кажу ж — не може він зараз грошей надіслати, мабуть, і написати немає як, листи ж не доходять. Але він обов’язково нас забере! — Ой, хотів би — вже давно б забрав. Знає ж, що на материній шиї сидиш, а в матері он — ще одна дитина, — бабуся кивала на Валерку. — І сама вона, важко їй

4 місяці ago

Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми вогнями. Трасою мчало авто. За…

Надія Георгіївна сиділа у кріслі, міцно притискаючи до грудей спляче немовля. І тихо, дуже тихо, майже пошепки, але з такою виразною, моторошною ніжністю, що не залишала жодних сумнівів, промовляла до нього: — Мій хороший… Мій рідненький… Тільки я одна тебе по-справжньому і люблю. Тільки я одна. А все інше — то так, просто фон для нас із тобою

4 місяці ago

Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка завжди любила книжки більше за…

Show more Posts
Show previous Posts