Головна

Автор: Selena

Ну, гаразд, діти, а ти ж можеш хоча б посуд за собою помити? Як рабиня, чесне слово. Чоловік прибрав руки за голову, перевернувся на спину й зітхнув. — А я думав, що ти в мене бджілка, а не кінь. Якщо втомилася, чому мовчиш? Сказала б, що потрібно зробити. Коли я допомогти відмовлявся?
Життєві історії 0
Зранку піднятися по будильнику рано-раніше, щоб усе встигнути. Вмитися, ввімкнути чайник, розігріти чи приготувати сніданок для рідних, збудити дітей і чоловіка, зібрати Лізу до школи, а Тимка до
— Катерина сьогодні якась сердита. Весь день така ходить! Набридло вже дивитися на її кисле обличчя! — Федір відпив із келиха. Невже всього, що вона робить, недостатньо? Вона окинула поглядом стіл — розмаїття закусок, соковита курка з картоплею, свіжі овочі, ваза з цитрусовими. По стінах струменіли вогники, які вона розвішувала сьогодні вранці, балансуючи на драбині
Життєві історії 0
Поки у вітальні дзвеніли келихи, на кухні пахло салатами і втомою, що накопичилася за день. Вона дивилася на різнобарвні вогні за вікном і думала: дивно, але вперше за
Людмила на кожному родинному застіллі любила повторювати: «Я обох своїх онуків люблю однаково», і невістка Марина хотіла в це вірити. Хотіла, але з кожним разом ставало дедалі важче
Життєві історії 0
Людмила на кожному родинному застіллі любила повторювати: «Я обох своїх онуків люблю однаково», і невістка Марина хотіла в це вірити. Хотіла, але з кожним разом ставало дедалі важче.
— Ти здурів? Це ж мамина пральна машинка! — Світлана витріщила очі. — Чому ти її своїм віддав? Ми ж із тобою чудово все обговорили, ми й нову купували, щоб мамі моїй віддати нашу стару, власне, не нашу стару, цю машинку моя мама й купувала для бабусі. — Боже мій, забув
Життєві історії 0
— Матусю, я вже домовилася з подругою та її чоловіком, вони приїдуть. Ми з Віталієм і чоловік подруги завантажимо, завеземо, а потім і машинку одразу під’єднаємо, — Світлана
— Усе! — каже тато. — Усе! — Він біжить у спальню, нишпорить у столику, знаходить якусь мамину косметику і, не розуміючи в ній нічого, починає натирати щоки, ніс усім підряд. — Ти вважаєш себе негарною? — кричить він. — Добре! Я теж негарний, — заявляє Ігор, вимазавшись тінями, тушшю, рум’янами, розтерши їх по всьому обличчю
Життєві історії 0
— Ні, ні, ні, я зовсім на вас не схожа! Я інша, я не така, як ви, і ви самі інакші, так, так, так воно і є… і
Що такого, пообіцяли викинути кота з балкона, щоб дитина заспокоїлася. І що то за жахлива тварина, яка розшматувала дитині руку? Так, кіт мав розуміти й терпіти! — Розуміти мала твоя племінниця, — відповіла Марина. — Їй не раз пояснювали, що так і буде. Але ж вам весело було, коли Тимошку ображали, ви це вважали кумедним, так?
Життєві історії 0
Тимофія (тоді ще зовсім кошеня) Марина знайшла дощового жовтневого вечора. Облізле, хворе кошенятко ледь пищало з-під обідраного куща біля під’їзду. Це було майже вісім років тому. І, звісно,
— Ой, мені б квіти! — Так! — бадьоро сказав продавець, потираючи долоні. — Будемо обирати! — А знаєте, — сказала Аня, — оберіть на свій смак, — це подарунок для дівчини мого віку, ми з нею навіть схожі. Продавець багатозначно підняв палець угору, наче зосереджуючись на чомусь важливому. Потім попрямував до троянд
Життєві історії 0
Аня вийшла на вулицю, як була у святковій сукні, накинувши пальто з капюшоном та прихопивши сумочку. Десь там, далеко, небо видалося їй строкатим, у розрізнених хмарах, схожим на
— Петре, — муркнула, — ви карколомний. І я така ж. І чого нам кота за хвоста тягнути? Ходімо до вас! Бачу я, що шляхетна ви людина. І розвинена інтелектуально. Мені такі чоловіки все життя симпатичні. І Петро Віру до себе в гості швиденько привіз. Мав він особисту квартиру — від бабці Мані в спадок дісталася
Життєві історії 0
Зустрів якось Петро жінку на своєму життєвому шляху. І груди колесом одразу випнув — дуже йому жінка сподобалася. Зовнішність у Віри виграшна від природи. «О, боги, — при
— А може, супчику? — Та начебто ситий, дякую… — Не відмовляйтеся, Володимире Івановичу, у мене все своє, з городу, зі свого варю. Володимир Іванович Кущ ще для вигляду відмовлявся, а потім погодився. Попоїсти він любив. Ну, а господиня садиби бажає віддячити. Грошей він не взяв, вважаючи, що допомога мізерна, два рази молотком стукнув — і готово
Життєві історії 0
— А може, супчику? — Та начебто ситий, дякую… — Не відмовляйтеся, Володимире Івановичу, у мене все своє, з городу, зі свого варю. Володимир Іванович Кущ ще для
У тій квартирі квадратні метри були поділені між Леонідом та Аполінарією Карпівною з властивим старшому поколінню розмахом. Велика кімната віддана під зал, головною окрасою якого стала нова пральна машинка-автомат, припаркована одразу біля вхідних дверей, і старючий телевізор «Янтар-312», що стояв посеред кімнати. Бабуся вже погано бачила навіть в окулярах, тож поставила його ближче до дивана
Життєві історії 0
Сімейне життя в Лілі якось одразу не склалося. Бувши молодою, недосвідченою у жіночому сімейному житті студенткою, вона спокусилася на широкоплечого блакитноокого однокурсника Леоніда, зовсім не надавши значення тому

You cannot copy content of this page