Головна

Автор: Selena

Сама хата була доглянутою, з піччю в кухні та лежанкою в кімнаті, з невеличкою світлою верандою і гарним подвір’ям. Угоду оформили швидко. Не встигла Галина отямитися, як Марина вже організувала її переїзд, взявши на своїй роботі невелику відпустку. Тиждень сестри прибирали всю хату, прали й сушили білизну, фіранки, підлогу. Печі були підремонтовані й вибілені пічником, а комора наповнилася привезеними з міста продуктами та господарськими товарами
Життєві історії 0
Дві сестри Галина і Марина були дружні все життя, хоча різниця у віці у них була пристойна – вісім років. Зазвичай у такій віковій різниці брати чи сестри
— Петрику, не треба, – попросила Антоніна Олександрівна. Мені зовсім не складно. Дівчинка і так дуже втомлюється, вона за Настусею доглядає. — Та де? – заревів Петро Олександрович. – Вона її тільки годує! Купаєш онуку ти, гуляєш із нею теж ти, одяг переш і прасуєш знову ти! Навіть Наталі готуєш ти, немов барині, на замовлення! Я вчора Наталю попросив тобі з пранням допомогти, так вона зажадала, щоб я їй дав цікавий серіал додивитися. Тоня, ти що, прислуга? Не дозволю якійсь нахабній дівчині тобою командувати
Життєві історії 0
— Ні, ви мене, звісно, вибачте, Петре Олександровичу, але чому я у вашому домі працювати маю? Я вам що, безкоштовна прислуга? – Наталя обурено дивилася на свекра. —
— Чуєш, усиновителю, можна запитати тебе? – Дмитрич похмуро дивився на чоловіка. – Це як же так вийшло, що з усієї вашої сім’ї тільки собака виявився людиною? Чоловʼяга мовчки дивився на завгоспа, а той продовжив: — Вітька – хлопчисько золотий. Він же з вами майже рік жив. А ти навіть словом про нього не згадав. Як же так вийшло? У собаки серце рветься, а в тебе з жінкою твоєю…? У нього ж від батьків тільки іграшка стара залишилася, як пам’ять. І не ти її віддав. Пес приніс. То хто з вас людина
Життєві історії 0
— Як це, повернути Вітю? Вони при своєму розумі? Хлопчина тільки звик, усе налагодилося… Денис Васильович поклав слухавку і насупився. Директором цього дитячого будинку в невеликому містечку він
— Тату, а мені в садочку сказали, – почав Костя і раптом видав, – що наша мама гуляє. Похмурішав батько. Але тут підійшов Захар і ляснув молодшому братові по потилиці, і по-дорослому додав: — Тату, не звертай уваги, він ще дурний. Олексій за п’ятнадцять років спільного з Богданою життя це чув багато разів. Ось тільки любив він її шалено
Життєві історії 0
— Олексію, – закричала Валентина Гаврилівна, яка забігла у двір. — Що мама? – з корівника вийшов її син. — Знову твоя благовірна на заробітки подалася? А тебе
Чоловік визирнув із кухні, де допивав чай, і зупинився приголомшений. — Оце так! – вирвалося в нього захоплене і тут запитав грайливо: – Це куди ж ми, такі красиві?! Вона ухилялася від його обіймів, жартувала. На роботі всі дивувалися, що сталося з благородною жіночкою. Вона змінювалася з кожним днем, і кожен із чоловіків-колег, які поважали її за професіоналізм, вважав своїм обов’язком зробити їй комплімент як жінці
Життєві історії 0
Зоя настільки довіряла чоловікові, з яким прожила 25 років, що, якби хтось сказав про його зраду, не повірила б. Сказав він сам. Що зв’язок триває п’ять років і
Ми продаємо свою квартиру і купуємо квартиру Оксані. За квадратурою майже таку саму, як наша, щоправда на околиці. Але це нічого, Оксана згодна. Зате там житло набагато дешевше, і нам залишиться ще грошей, купити собі кімнату в комунальній квартирі, або гуртожитку. Що, нам із батьком багато треба під старість років? Юля ображено мовчала. Як же так? Адже, якщо по чесному, квартира батьків залишилася від бабусі й має успадковуватися ними з Оксаною в рівних частках. Чому ж знову така несправедливість
Життєві історії 0
Юля спокійно спала у своєму ліжку, коли її розбудив звичний шум у передпокої. Спочатку це був гуркіт, потім скандальні голоси. Як завжди! Старша сестра з’явилася напідпитку, з чергової
— Ти вибач мені, Полю, але мені здається, що з твого сина вже людини не вийде – адже йому майже п’ятдесят років, а він поводиться як примхливий підліток. Мені здається, тобі потрібно відправити його у вільне плавання. — Що ти маєш на увазі? — Та з дому його вигнати, кажу! Вигнати, і діло з кінцем! Захоче їсти смачно і спати в теплі – знайде роботу
Життєві історії 0
— Не зможу я, мамо, за тобою доглядати. По-перше, я чоловік, і негоже мені дивитися на тебе роздягнену. По-друге, у мене самого слабке здоров’я. От не дай Боже,
— Я… Ти… передала мені привіт із того світу… від моєї мами… Від моєї рідної мами. Я навіть і не знав про її існування. Мене виховали інші люди, які ні словом не обмовилися про те, що я прийомний. Коли ж учора ти стільки всього наговорила, адресоване мені, я мимоволі почав замислюватися про це. Потім я зателефонував батькам. Я був шокований їхнім зізнанням. Вони дуже здивувалися, що я раптом звідкись зміг це дізнатися. Мені вже четвертий десяток
Життєві історії 0
— Ну що, Ольго, жива? Усе нормально? А ти не хотіла повертатися! Ігор Олексійович – лікар, стояв біля палаті біля ліжка молодої дівчини, якій лише шість годин тому
— Ви тільки починаєте жити, – сказала Лідія Матвіївна, – тільки інститут закінчили і роботу знайшли, живіть зі мною, місця вистачить. Ми й стали жити з мамою чоловіка. Ми чудово ладнали, трикімнатна квартира дісталася Лідії Матвіївні у спадок від одного з чоловіків, який встиг віддати душу Богу, поки вони були в шлюбі. Свою однокімнатну свекруха здавала, як вона казала – це її подушка безпеки, поки не знайдеться новий чоловік, на шию якого вона сяде
Життєві історії 0
Старший брат мого чоловіка поїхав із дому, щойно йому виповнилося 17 років. Вступив до інституту і більше ніколи не жив зі своєю мамою. Знімав квартиру, як би важко
— Куди мікрохвильовку подів? — У Таньки згоріла, тато сказав віддати їй нашу, – безтурботно пояснив чоловік. — Навіщо?! – тільки й змогла запитати Іра. — Нова коштує дорого, у Таньки грошей не вистачило. Собі потім іншу купимо. Ір, ну не злись, знаєш же, що Таньці в декреті важко, а так хоч їжу зможе розігрівати без проблем. Іра вискочила з кімнати, від душі грюкнувши дверима. Втрата старої мікрохвильовки її чомусь зачепила так само сильно, як втрата грошей
Життєві історії 0
Ірина відкрила застосунок банку на телефоні і не повірила очам: рахунок її майбутньої дитини спорожнів. — Дмитре, наші гроші зникли! Чоловік спокійно відповів: — Я віддав їх батькові,

You cannot copy content of this page