— Голодними не сиділи, гроші були і є, – погоджується Софія. – Але ж це мої гроші! Він востаннє працював 2 роки тому, але ж я не вимагала нездійсненного!
На Софію образилася мама колишнього чоловіка.
І він теж увесь в образах: кохав, на руках носив, із сином опікувався, був плечем і стіною кам’яною, увесь із себе позитивний, на сторону не дивився навіть, шкідливих звичок не мав, а йому – відставку.
Свекруха та висловлюється ще виразніше:
— Гроші нашій Соні голову закрутили! Як стала багатою, так і чоловік став поганим. Просто так позбавила мого онука люблячого батька.
Софія виходила заміж 14 років тому, їй тоді було всього 23 роки.
У дівчини були тільки мама з бабусею, диплом про вищу освіту, робота за фахом, але на звичайнісінькій посаді і з звичайнісінькою зарплатою.
Утім, чоловік її був не багатшим.
Старший на 4 роки, але і кар’єра ще поки що не зроблена, і власність не нажита. З активів – реєстрація в муніципальній квартирі разом із батьками.
Починали з нуля. Дітей у перші роки шлюбу не хотіли заводити: треба було купити житло.
Зрозуміло, тільки однокімнатну дозволили собі купити через майже 3 роки сімейного життя.
— Ми й вважали, що цей тільки початок, – згадує Софія.
– Руки й ноги в нас обох були, мріяли, що будемо якось просуватися вперед і в кар’єрі, і в плані житлових умов. Тільки я просувалася, а чоловік мій ні. Після певного етапу наших стосунків він узагалі сів на дупу рівно.
Син зʼявився у пари в тій самій однокімнатній 7 років тому.
У декреті, звичайно, жити було важкувато.
Але через два роки після появи сина на Софію посипалася спадкова нерухомість.
Протягом року жінка успадкувала обидві квартири бабусь (двокімнатні), однокімнатну свого батька, який був розлучений із мамою.
А ще за кілька місяців двокімнатну квартиру їй відмовила бездітна сестра бабусі по батькові.
— Радіти, звісно, було нічому, – каже Софія.
– Мама з татом хоч і були розлучені, але й мама сильно переживала, коли один за одним навколо почали йти з життя родичі. Хто від старості, хто від хвороби, більше року мама в жалобній пов’язці на голові ходила, а я далеко темного одягу не прибирала. То одні поминки влаштовувала, то інші організовувала.
Разом зараз у Соні три двокімнатні квартири, однокімнатна, частка в праві на іншу однокімнатну.
Мама зі своєї малогабаритної панельки в нове житло, нехай і таке, що належить доньці, переїжджати відмовилася: місце є, до дому звикла, не поїду нікуди.
А вони з чоловіком у двокімнатну перебралися. Думали вже купити трикімнатну, але подальші події поставили цю справу на паузу, а потім і зовсім на трикімнатній поставили хрест.
Принаймні, у шлюбі.
«Зайву» нерухомість Софія здає. Підтримує матеріально свою маму, купила собі машину, оновили чоловікові автомобіль, до цього їздив він на дошлюбній дуже старій.
А ще Соня продовжує працювати, хоча могла б вести приємне життя не працюючи взагалі.
— Грошей ніколи не буває багато, – каже вона. – І потім, сісти вдома? Перетворитися на домогосподарку? Ні, працювати треба, для тонусу і майбутньої пенсії хоча б.
Єдине, що дозволила собі Софія, то це найм няні, яка сиділа з сином удома на лікарняних, а потім жінка відмовилася від її послуг. А навіщо, якщо приємним життям раптом вирішив зажити її власний чоловік?
— Так вийшло, що його скоротили, – згадує Софія.
– Засмутилися, звичайно, але я ще й підтримувала чоловіка, мовляв, прорвемося, не останній шматок доїдаємо, знайдеш нове місце, не переживай. Тільки він, по-моєму, переживати і не думав узагалі.
Спочатку чоловік завзято почав шукати вакансії, за кілька місяців запал його охолов, пішли відмовки стандартні, про те, що там мало платять, там – можуть обдурити, там – великі штрафи за все, туди – далеко добиратися, а ось там – директор самодур, звідти за відгуками, люди біжать табунами.
А ще чоловік раз-другий сходив на лікарняний із сином і одразу ж поставив це собі в заслугу: навіщо няня, якщо він чудово справляється?
І як це він на роботу вийде, якщо няню Соня вже звільнила (а та встигла влаштуватися в інше місце)? А хто буде з сином, якщо що?
Уже й син перестав так часто хворіти, і мама Софії вийшла на заслужений відпочинок і була готова страхувати сім’ю з онуком, а чоловік працевлаштовуватися не поспішав.
Тепер уже під маркою того, що скоро син піде до школи, його потрібно буде рано забирати звідти.
— Міг щось поїсти приготувати, міг замовити або купити готове, коротше кажучи, не напружувався. У грошах я його теж спочатку не обмежувала, – каже Софія.
– Але злилася жахливо, особливо, коли чоловік починав міркувати, що бідність нас біля порога не чатує, навіщо, мовляв, напружуватися і гарувати як кінь.
Нормально, так? Бідність нас не чатує, але я продовжую працювати, хоча гроші надходять до бюджету сім’ї завдяки мені.
А ще чоловік почав вередувати, як справжня утриманка: а він хотів не такі кросівки, а ось такі, а що це за дешеву парфумерію для нього вибрала дружина, а чому Соня своїй мамі гроші переказує, а його матері ні?
І так по наростаючій, дійшло вже до того, що (розповідь для сайту Рідне слово) цього літа чоловік був незадоволений зірковістю готелю в Одесі, який на 10 днів відпочинку забронювала для сім’ї дружина.
— Сніданки тут – лайно, білизна постільна дешева. Що ти вибрала, не зрозумію, мало не в хостелі живемо, – бурмотів чоловік, колупаючись вранці в «не такому» сніданку.
І Соня вибухнула, тихо, але отруйно поцікавилася у чоловіка: чи заробив він на дорожчий готель?
І взагалі, коли він збирається працевлаштовуватися, дитина до школи йде, її власна мама чудово впорається із завданням забрати онука після уроків, живе ж недалеко.
Чоловік спочатку кліпав очима, а потім нерозумно хихикнувши прорік, що він на місці Соні теж би звільнився, мовляв, є пасивний дохід, чого напружуватися.
І тут Соня зрозуміла, що чоловік взагалі не збирається працювати, йому зручно, він свій дзен зловив.
— З відпочинку приїхали, я попередила: місяць тобі на те, щоб працевлаштуватися, інакше – розлучення. Не почухався навіть, думав, що жартую. Тоді я документи до суду віднесла.
Так, син тата любить, але, знаєш, приклад татовий перед очима, моїй дитині не на користь. Що це за мужик, який за рахунок дружини живе, – вважає Софія.
Рішення жінки очікувано було зустрінуте гучними обуреннями.
Свекруха кричала, що Соня зажерлася, відчула себе царицею, з чого – цього невістка не розуміє.
Були зітхання мами, що онук без батька залишиться і не дуже хотів злазити зі зручної шиї сам колишній чоловік.
Але найбільше чоловіка обурило те, що Софія подала документи і на поділ тієї самої іпотечної однокімнатної.
Борг за неї, до речі, не виплачений, Соня свідомо не хотіла цього робити, тож тепер колишній обурюється:
— У тебе квартир повно, могла б цю мені взагалі залишити. І іпотеку могла б виплатити вже давно за неї. За що ти мені мстиш, залишаючи без усього?
А як без усього?
З половиною всього, що нажили.
І то, якщо не брати до уваги оновленого авто чоловіка і двох років, які чоловік жив «по-багатому»?
