— Ну і правильно, що Катруся не забарилася з дітками. Зараз модно бути молодою мамою. А то дехто спочатку кар’єру будує, потім підвищення чекає, а на старість – ні дитини, ні кошеняти, – сказала мати. Марина, звісно, зрозуміла, що мама натякає на неї, але не образилася. Матір свою вона дуже добре знає. У Людмили Геннадіївни думки за язиком не встигають. — Мамо, якщо ти вважаєш, що бути молодою мамою без освіти, житла і роботи – це добре, то нехай буде так, – спокійно сказала старша донька. — Нічого, здобуде Катруся ще освіту і на квартиру зароблять, а поки що в нас поживуть
— Привіт, Маринко, Катруся стала мамою сьогодні вранці, ти уявляєш? Ми й не чекали, думали ще тижнів зо два походить, а тут раптом така приємна несподіванка, – радісно
— Батьки в тебе де Новий рік зустрічають? — Не знаю… Напевно, до родичів підуть у гості. — Ось і добре. Значить, вирішено. — Що вирішено? – Карина не розуміла, що від неї хочуть подруги. — Квартиру на Новий рік займаємо ми. Скажи предкам, щоб до 3 січня додому не ногою! Гулятиме весь район! – дівчатка почали ділитися ідеями свята. А от Карині було не до веселощів. Вона чудово розуміла, що батько ніколи не схвалить таке збіговисько під дахом свого будинку
Карина нервово смикала ґудзик на сорочці. Розмова з матір’ю мала відбутися будь-що-будь. Але бажано без участі батька. Валерій, батько Карини, був чоловіком старого гарту і не схвалював «безладних»
— Мамо, – відповів син. – Розлучатися я не збираюся, якщо Ніна сама цю розмову не почне. Коханка? Ну ні, у мене не одна жінка є на стороні. Ну ось такий я, у батька, так. Якщо ти, звісно, хочеш, щоб ми з дружиною розлучилися, то давай, відкривай Ніні очі. Мене моя дружина і моє сімейне життя цілком влаштовують. І гуляю я без шкоди для дружини, їй усього вистачає, навіть із надлишком. А мені – ні, тож це моє життя і моя справа, домовилися
— Хорошою ти не будеш ніколи, як би зараз події не розвивалися, – каже у відповідь на переживання Лілії Миколаївни подруга. – Із сином говорила? Говорила, решта –
— Це, звісно, не моя справа, але чоловік якраз і потрібен як підтримка, напарник і партнер, – говорила їй подруга. – Якщо тобі доводиться самій усе вирішувати, та ще й оплачувати за Віктора рахунки, це дивно. — Думаю, він збирає на новорічні свята, – мріяла Тетяна. – Це буде наш перший спільний Новий рік, напевно, хоче зробити подарунки. А ще ми обговорювали спільну поїздку на відпочинок, тож я налаштовуюся на сюрприз
— Я сама думала, що в п’ятдесят п’ять років пізно починати життя з нуля, а потім переконалася в зворотному, – розповідала Тетяна подрузі. – Може, Віктор і не
— Юрочко, ти мене дуже і дуже виручиш! Ти ж і так би за цими адресами всю ніч їх возив. А так ще й заробиш більше грошей рідним на подаруночки. Спасибі! Ольга насилу стримувала себе, щоб не кинутися чоловікові на шию в пориві вдячності. Перше ж замовлення обернулося для Ольги ще більшим потрясінням, ніж відхід Артема
— У сенсі, звільняєшся? У тебе понад 20 викликів на завтра. Ти хочеш дітям свято зіпсувати? – вона не вірила своїм вухам. Надійний і перевірений співробітник, з яким
— Нам так добре було удвох, навіщо? — Тобі потрібна мати, мені дружина, – спокійно відповів батько. — У мене є… була мати! – намагаючись перекричати мелодію, що лунала з динаміків, крикнула донька. — І в мене була дружина три роки тому, а тепер немає. Треба далі жити, Людмилко. Я втомився один, розумієш. Марина тобі сподобається. Я не змушую тебе її любити, просто прошу поставитися до неї добре
Мачуху Людмила зненавиділа ще заочно. Навіть не побачивши. На осінніх канікулах батько відправив доньку до бабусі в село, а коли прийшов час забирати додому, заявив: — Тепер ми
— На іменини купіть мені посуд або рожевий синтезатор, – заявив батькам шестирічний Слава за вечерею. — Посуд? Який посуд, Славко? І чому рожевий синтезатор? — Такий. У який дівчата грають. Там порцелянові тарілочки, кухлі, чайничок. У торговому центрі бачив. І синтезатор там по акції рожевий. Батько поперхнувся чаєм. — Докотилися, посуд і рожевий синтезатор! Це твоє, Маріє, виховання, зіпсувала мені хлопця
— На іменини купіть мені посуд або рожевий синтезатор, – заявив батькам шестирічний Слава за вечерею. — Посуд? Який посуд, Славко? І чому рожевий синтезатор? — Такий. У
— Чим ти будеш Стаса годувати? – знову сунулася вона до невістки. — Тим самим, чим і всіх інших: макарони та котлети. — І часто ви так харчуєтеся? – незадоволено стиснула губи свекруха. – Потрібні овочі, крупи, а не ось це. Мабуть, той факт, що мама чоловіка затрималася довше, ніж зазвичай, зіграв свою роль
Стас повернувся з роботи, і Ліза, поцілувавши чоловіка, тут же кинулася на кухню. Щойно приготувалася лазанья, і дівчина була рада, що чоловік повернувся вчасно. Отже, вони повечеряють гарячою,
— Олексію, ну навіщо ти взяв це замовлення на корпоратив? Я ж просила тебе, щоб 31 числа ти не планував роботу. Ти ж обіцяв! — Надійко, ну так вийшло. Старі клієнти, вони так вмовляли, не зміг відмовитися. Та й гроші такі пристойні заплатять, – винувато виправдовувався тато. — Любий, та до чого тут гроші, – з досадою відмахнулася мама. – Маринка так на тебе чекає, ти ж і їй обіцяв! Так не можна, не можна обманювати дитину! Ми ж із тобою самі їй дозволили цього року зустріти з нами Новий рік
Підготовка до Нового року йшла повним ходом: продукти закуплено заздалегідь, меню ретельно продумано, подарунки підготовлено, запаковано і надійно заховано. І не дивно, адже коли в домі п’ятирічна дитина,
— Добре. Але врахуй: якщо знову все ляже на мене, то вас усіх чекатиме неприємний сюрприз! Є в мене одна геніальна ідея, як покінчити з цим нахабством твоєї сестри назавжди! Максим стиснув її руку і кивнув: — Домовилися. Наступного ранку Олена прокинулася пізно, як і мріяла. Сонячні промені м’яко пробивалися крізь щільні штори, створюючи відчуття затишку. Вона потягнулася, встала з ліжка і попрямувала на кухню. Там на неї чекав несподіваний сюрприз: Максим витирав пил із полиць, а на кухні все виблискувало від чистоти
Олена зачинила двері квартири, скинула сумку і відчула, як напруга всього робочого місяця поступово спадає. Нарешті можна було забути про нескінченні звіти, дедлайни та роз’їзди. Попереду на неї

You cannot copy content of this page