Автор: Selena

— Тітко Катя, а Вітька вийде, – чую я голос свого друга, Володьки. Він від нетерпіння підстрибує на місці, я тихесенько визираю із-за штори, у руках у Володі

Сталася ця подія років десять тому, але запам’ятала я її на все життя. Ми з чоловіком і молодшим сином живемо у великому селі. Старший син давно в місті,

Рита повернулася після інституту з обласного центру до свого рідного містечка. Вона і сумувала, що залишила гарне місто, роз’їхалися її подруги та приятелі в різні міста, і раділа,

— Розуму не прикладу, – зітхає Лідія Семенівна, – як можна так жити! 5 років, як Даша заміж вийшла, а живуть, як на вокзалі: речі в коробках, сплять

— Свекруха з цього приводу взагалі не хвилювалася, та й чого їй? У неї від старшої дочки двоє онуків є. Мама моя переживала, ну і я, само собою,

Познайомилася я з нею зовсім випадково, у косметичному салоні. Струнка, модна, дуже доглянута жінка. Стихійно виникла розмова, в якій брала участь і я, і Женя, так звуть жінку.

— Ох, мені так незручно перед чоловіком, перед усіма, адже ми вголос ще до весілля загадували, обговорювали, планували. І мама при цьому була присутня, щоправда, відмовчувалася, ні слова

— Три з половиною роки тому, – розповідає Катя, – ми вирішили начебто своє квартирне питання. І плани були райдужні, але другий рік прихід літа очікуємо зі здриганням.

— Дмитро! Ти ж обіцяв! Катя знає, мама зараз плакатиме, а тато виправдовуватиметься. Мама казатиме, що Каті вступати, а вони змінюють п’яту школу, що мама втомилася, а тато

— Ну ти що? У тебе квартира, а ти на орендованій живеш! — А що я можу вдіяти? – відповіла Олеся запитанням на запитання. — Треба боротися! —