Головна

Автор: Selena

— Стій, а в школі свекруха не в змозі розібратися з поведінкою онука чи що? — Так не в школі, а це вже в службі по справах складних дітей, – відповідає Ліза. – Загалом, уявляєш, свого сина я фактично з червня виховую одна. Про доньку і говорити не доводиться. На волейболі їй нудно, бабусі не до неї, вона або на онука кричить, або з ганчіркою на лобі лежить від його викрутасів. А мій чоловік виховує сина своєї сестри
Життєві історії 0
Рідна сестра чоловіка Лізи півтора року тому вийшла заміж. Її чоловік відвіз жінку далеко, він працює за кордоном, живе в робочому селищі, у наданому житлі. — Їхала старша
Малюк скоротив «дідуся Васю», до Давасі. Так дідусь ним і залишився, що йому дуже подобалося: незвично, весело, та й другого такого немає. І з Микитою Давася був, що називається, на одній хвилі. Обидва веселі, кмітливі, за словом у кишеню не лізуть. Але, якщо сумують, то нікого у свій світ не пустять – ідуть поодинці зализувати рани. Коли рік тому Василя Валентиновича раптово не стало, Микита переживав найбільше, хоча втрата залишила рану в серці кожного в родині. І саме до Микити, а не до когось іншого, дід приходив у снах
Життєві історії 0
— Мені сьогодні “Давася” наснився, – повідомив Микита, вмочуючи сирник у варення. — Так? І як він там? – пожвавилися присутні за столом. — Каже, все добре. Сказав,
— Та й не знала я тут нікого, – каже жінка, – крім матусь із візочками на дитячому майданчику. Ну і вирішила, що піти на заняття – саме те, що потрібно. І фігуру підтягну, і спілкування буде не тільки на тему памперсів і сумішей. Оксана прийшла до клубу і абсолютно випадково для себе опинилася не на тренажерах, а в студії танцю. І “захворіла” цим. Хоча спочатку здавалося, що вона неповоротка, як бегемот, що не вловлює ні темп, ні ритм. — Так і було спочатку, – каже вона, – але наша тренерка, просто вогонь. І приблизно через місяць я почала помічати, як змінюється пластика, фігура, зникає зайва вага
Життєві історії 0
Можете згадати, чим ви захоплювалися в дитинстві? І чим захоплюєтеся зараз? Я вважаю, що люди, які мають своє хобі – набагато щасливіші за інших. Провела серед знайомих опитування.
Чоловік цілодобово пропадав на двох-трьох роботах, удома я його майже не бачила. Жили ми тоді у квартирі, яку йому виділили від заводу. Але грошей усе також не вистачало. Адже незабаром на світ з’явилася друга дитина. Я перейшла на заочну освіту і ледве здобула диплом. Важко було одночасно поратися з двома дітьми, вести домашні справи і гризти граніт науки. Але навіть незважаючи на це, ми впоралися
Життєві історії 0
Заміж я вийшла у 18 років. Чоловіком моїм став однокласник. Ми дружили з дитинства. Через півроку я дізналася, що в положенні. У нас були важкі часи (у фінансовому
— Цинізм який поза межою, – вважає Єлизавета. – Але в цьому вся моя мама. Тільки уяви, вона потім на поминках відвела мене осторонь і попередила, що успадковувати мені нічого, тато все за життя оформив на неї. — З розуму зійти. Ну як, нормально вона успадкувала за підсумком? — Яке там, – робить негативний жест рукою Ліза. – Машини пішли ще за життя тата, накопичень нуль. Квартира? А квартиру вона продала, жити ж їй на щось треба. Хоча, треба було продавати будинок, купувати однокімнатну, двокімнатну здавати, тоді б жила якось. Але я радити вже не полізла, а мама завжди була нетямущою, звикла, що гроші були
Життєві історії 0
Напевно років 10 десь, як вони тільки добре жили, – згадує Єлизавета. – До цього жили цілком стерпно, а тоді татові просто гроші рікою текли, мама навіть із
«Можна! – вирішив він, увімкнув запис екрана, зайшов у месенджер, прикріпив фото телефону, що лежав у коридорі, і надіслав матері повідомлення: – Ти забула свій телефон у коридорі». Це було дуже смішно. Як і герой ролика, він планував зняти шикарне відео – спочатку повідомлення, потім перелякану матір, що повернулася з півдороги, а потім її розсерджене обличчя, коли він скаже, що вона попалася на жарт  – ось же він, телефон! У її руках!.. А-ха-ха
Життєві історії 0
«Ранок добрим не буває», – думав Федір, шістнадцятирічний підліток, ліниво гортаючи стрічку новин у телефоні й по ковтку відпиваючи з горнятка запашну каву. До третьої години ночі він
— Ось і розумниця. Сідай за стіл. Я і тебе чаєм пригощу. Ось тобі вафелька. Знаю, як ти їх любиш, – жінка наливала дівчинці чай у черговий дитячий кухоль. Після чаю Світлана розповіла вірш для перевірки. — Мене сьогодні обіцяла вчителька запитати, – поділилася дівчинка. — Ну, ти й знаєш його добре. Чітко так і виразно, – сказала Марія Олексіївна, – просто молодчина. Виходь і розповідай голосно, і не соромся. Артистка ти, та й годі, Світлано
Життєві історії 0
Школа шуміла, сміялася, пустувала. Діти зустрічалися в коридорах, заходили в класи, щось розповідаючи одне одному, нібито не бачилися вічність. Нарешті, продзвенів дзвінок на перший урок. Вахтерка Марія Олексіївна
— Про що ти, мамо… У мене троє дітей на шиї. Кому я можу запропонувати таке щастя? – раптом щиро відповів Антон. — Ні, не кажи так. Раніше сім’ї були великими, у наш час троє дітей – це практично норма. Це тепер однією дитинкою хочуть відбутися, немов галочку поставити. Та й зараз у дружних сім’ях є і по троє, і більше, – сказала Олена Іванівна, і засобиралася додому, – мені завтра рано вставати. А діти… вони дуже швидко ростуть. Ось сам побачиш, як час летить
Життєві історії 0
Антон був щасливий у шлюбі недовго. Три перші роки, не більше. Потім став помічати пристрасть дружини до шкідливих звичок. Повертався вечорами додому, а Люда вже була напідпитку. І
— Цей стиль називається – прованс. — Який до біса прованс, – остаточно з себе вийшла Алла, – ти міську квартиру на сільський сарай перетворила. — Ну не кип’ятись, не кип’ятись, матір, – вийшов зі спальні свекор на підтримку Лілії, – Сашку подобається, і мені подобається. Треба б і нам штори змінити. — Ви всі тут заодно? – зло запитала Алла. – Дружити проти мене надумали? — І нічого ми не надумали, ми всі тебе дуже любимо. Ну, йди до мене, дай обійму, скучив… І свекор обережно відвів ридаючу свекруху в їхню кімнату. І це був перший скандал, з якого почалося сімейне життя Лілії та Олександра
Життєві історії 0
— Олександре, ти ж послухаєш свою матусю, ти ж не приведеш у дім це диво? Алла Максимівна вже зібрала зі столу й перемила посуд, коли син, провівши дівчину,
— Сонечко моє, а чого так мало? — Мамо, тут така справа. Коротше, це все. Більше я не можу. — Що не можеш? Не витримавши, він глибоко зітхнув і швидко вимовив, боячись передумати: — Мамо, у мене проблеми з Мариною. Я не так багато отримую, у мене сім’я. Це немаленькі гроші. Влаштуйся, будь ласка, на роботу. — Зрозуміло. Отже, матері в тебе більше немає
Життєві історії 0
— Максиме, зарплату дали? Голос жінки тремтів від нетерпіння. Але чоловік був не готовий до того, що буде потім. Тому, зітхнувши, сухо відповів: — Ні, мамо, затримують. Жінка

You cannot copy content of this page