Автор: Selena
Женя нікого не знав у новому будинку, куди вони переїхали нещодавно. Лише Ліза, яка жила з мамою на першому поверсі, сама підійшла до нього на подвір’ї і запитала:
— Пустіть мене, грішні! Не хочу більше жити! Забери мене, Валю, забери з собою, ясне сонечко! Немає мені життя без тебе! Немає! Немає!.. Алла виривалася з рук дочок,
— Та що ти так хвилюєшся, Іринко? — каже Юля. — Дівчина вона молода, двадцять шість усього. Знайде собі іншого. Подумаєш, весілля скасувала. Ірина зітхає, хитає головою. Заміж
— Я не стрималася, та й потім, а чому я мала стримуватися? Аня свою думку мені висловила в дуже різкій формі, коли я попередила, що так і буде,
Тетяна ледь пленталася додому з великою сумкою продуктів із супермаркету. Від утоми 34-річна жінка ледве пересувала ноги. Втомлені думки огорнули Таню. Вдома чекали двоє діток і чоловік Віктор,
— Чесно кажучи, не розумію. Якби в мене зараз була можливість сидіти вдома, нехай і за невеликі гроші, я б ані дня більше роботою не займалася, — говорить
«Я ж не підписувалась на те, щоб прибирати за свекрушиною донькою! Це вже занадто!» — саме так думала Аліна, щоразу прибираючи в хаті після Лізи, сестри її чоловіка.
— Як же так, Наталко? Ми ж родина, рідні люди, як-не-як… — Мамо, якого біса ти їх до хати впустила? — процідила крізь зуби молода жінка, роззуваючись під
— Ні, ось не знаю навіть, як ти збираєшся заводити дитину в такому віці, — похитала головою Ніна, дивлячись на такий же великий живіт зовиці, як і її
— І йому, Іро, зовсім не соромно тебе об’їдати? Чим ти сама харчуєшся? Чим дитину годуєш? — вибухнула Віра Яківна. — Нас тут годують, мамо. Так, не так