Головна

Автор: Selena

— Вам що, спальні мало для ваших ніжностей? Що за сором такий — лизатися прямо перед матір’ю?! От всипати б вам обом гарячих різок, щоб не кортіло прилюдно розпустою займатися! — Мамо, ну ми ж молоде подружжя, нам по статусу належить
Життєві історії 0
— Мамо, що це за манера така — вриватися до нас ні світ ні зоря?! Ти хоч із кимось порадилася, коли ту дачу купувала? Ні! Ти ж просто
— Я там приготував твою улюблену картопельку з м’ясом, у духовці запікав, як ти любиш! А де твоя велика ложка, не підкажеш? Не можу знайти… — долинув його спокійний голос. Реакція Аліни на ці невинні слова була просто феєричною: почувши запитання про ложку, вона влетіла на кухню, мов розлючена фурія, з палаючими очима. — Ти щойно обізвав мене жирною!! Ах ти ж підлий маніпулятор
Життєві історії 0
— Аліно! Я в спортзал збираюся, підеш зі мною? — гукнув Олег до дружини. — Ні, мені ще вечерю треба готувати! — визирнувши з ванної кімнати, відмахнулася вона.
— Борщик, — з привітною усмішкою пояснила її невістка Світлана. Вона граційно зняла кришку з розписаної керамічної супниці й узялася розливати по тарілках яскравий, запашний і наваристий рубіновий бульйон. — Знаєте, це таке неймовірне задоволення — готувати зі свіженьких овочів, щойно зірваних із власної грядки. — Щось я не бачу жодної різниці, — пирхнула свекруха
Без категорії 0
— Що це таке? — Олена Володимирівна невдоволено зморщила носа і так гидливо принюхалася, ніби їй на стіл замість обіду поставили відро з помиями. — Борщик, — з
— Якийсь непотріб, а не люди, — відрізала якось Олена. Всього шість квартир у під’їзді, а відчуження таке, хоч ножем ріж. Ох, не пощастило їм із сусідами, так не пощастило… Олена тоді вже вважала себе на голову вищою за всіх тутешніх мешканців
Життєві історії 0
В одному невеличкому триповерховому будинку жило кілька сімей. Будинок той був старенький, навіть мав статус якоїсь там місцевої історичної пам’ятки. Та, як воно часто буває з тими пам’ятками,
— Ану тихо всі! — гаркнула Таня так, що аж шибки задзвеніли. — Давайте мислити логічно і по порядку. Я обшукала всюди: в сумці, в кишенях, за тумбочкою. Гаманця немає. І що маємо? Вчора ввечері він точно лежав ось тут. А сьогодні зранку його немає. У нас що, полтергейст у хаті завівся? Домовий
Життєві історії 0
Тринадцятирічний Матвій важко зітхнув, відкинув ковдру і неохоче виліз із теплого ліжка. Коли він вичовгав зі своєї кімнати, вся родина вже була в зборі, наче по тривозі. Мама
— Татку, я вже просто не можу дивитися на ту піцу і сухі бутерброди з ковбасою. Давай сьогодні приготуємо на вечерю щось нормальне, домашнє? — Ой, доню, я так втомився за тиждень… Хочеш — візьми і сама приготуй, продукти в холодильнику якісь є. Але дівчинка зовсім не вміла готувати! Вдома це завжди, щодня робила мама
Життєві історії 0
Маринка завжди свято вірила, що в розлученні батьків винна виключно мама. Ну а хто ж іще? Це вона вічно ходила похмура, буркотлива, їй завжди все було не так,
Я просто хочу жити як людина: купувати ще щось, окрім картоплі, кільки, макаронів та підгузків. І бодай інколи балувати нашу дитину і себе… Повір, далеко не такими шаленими сумами, якими ти балуєш себе
Життєві історії 0
— Сашку, мені треба донечці підгузки купити, — тихо, майже пошепки, обізвалася Лера, боязко зиркаючи на чоловікову спину. — Вони вже зовсім на денці, буквально кілька штучок лишилося.
— Алло, ти працюєш у гіпермаркеті. Це величезна мережа, ти касир, а не генеральний директор, можеш зрозуміти? Твої жертви ніхто не оцінить, і ніхто не скаже потім дякую, коли он цей до тебе прийде, — показав лисий на Інсульта. — Але ж я обіцяла… — продовжувала пручатися Алла, яка вже не приховувала сліз. Мігрень взялася гладити її по голові і примовляти: — У кицьки не боли, у собачки не боли, а в Аллочки боли
Життєві історії 0
— Далеко зібралася? Якщо до магазину, то скажи, що треба, і я сходжу куплю, або доставку замовимо, — Павло застав дружину, яка саме взувалася в темному передпокої. —
— Качка була свіжісінькою, мій любий. Я її сама на ринку вибирала і готувала з дотриманням усіх кулінарних правил. Просто в той окремий соусник я додала проносне. Багато проносного. Хорошу таку, кінську подвійну дозу. Андрій вирячився на неї так, ніби побачив привида, і навіть рота відкрив від шоку. — Ти… ти що, зовсім з глузду з’їхала?! Навіщо
Життєві історії 0
Світлана поєднала свою долю з Андрієм, коли їй виповнилося тридцять п’ять, а йому — тридцять вісім. Обидва вже мали за плечима чималий досвід сімейного життя, набили власних ґуль
— Володю, вона ж старша за нього на десять років. На цілих десять! Це якесь божевілля. І дитина… Від якогось одруженого, між іншим, навіть не від того чоловіка, з яким розлучилася! Петя сам проговорився. Володимир Іванович лише знизав плечима: — Молодий ще. Перебіситься
Життєві історії 0
«Чуже насіння» — так вона подумки називала хлопчика, якого її син прийняв як рідного. Марія Миколаївна мріяла про невістку без минулого, про онуків без домішку чужої крові. Щоб

You cannot copy content of this page