Головна

Життєві історії

— Ну ти хоча б уяви, як жити, коли чоловіка не хочеш? Зовсім, до огиди. А я так і живу. Надія вважає, що не її вина, що любов пішла з їхнього із Сергієм шлюбу. Вона все та ж. А ось чоловік
Життєві історії 0
На корпоративі в офісі познайомилися, я тоді працювала менеджеркою з продажів, — розповідає Надія історію свого шлюбу. — Чим зачепив? Тим, чого зараз і в згадці немає! Сергій
— Вона мене сварить, — поскаржився Вася. — І за те, що крихти гублю, коли їм. І за те, що роззуваюся й рукою тримаюся за стінку, каже, що я шпалери в передпокої забрудню. Багато дрібниць, за якими Наталя Степанівна зробила висновок: невістці дитина чоловіка заважає, вона до нього упереджена
Життєві історії 0
Життя в родині — це, як виявилося, дуже складна річ. І часом найгірше стає, коли дорослі вирішують свої справи, а страждають від цього діти. Ось і Наталя Степанівна
Просто дивно, а куди я діваю те, що беру? Ось, наприклад, було 3 пляшки олії, а сьогодні 2. Куди я поділа цілу пляшку? — Не знаю. Ти думаєш, домовик поцупив? — Мені здається, ще трохи, і я в це повірю. — А про камери ти не думала? — запитала Оля. — Олю, це ж треба буде Славці все пояснювати. Та й страшно мені. Раптом камера зніме щось таке
Життєві історії 0
— Ти що, записуєш покупки? — Оля з цікавістю подивилася на подругу. — Так, почала ось… — Іра, не відриваючись, переписувала в невеличкий зошит щось із чека. —
— Ти, Семидубова, бридка, брудна і мерзенна, ти погані справи робиш, — сказала Світланка. — Фу такою бути, нам вчителька про тебе все розповіла, ти пропаща, ти… ти… — і Світланка, не впоравшись із почуттям огиди, розплакалася. Любочка нічого не розуміла, стояла і кліпала очима, в цей момент у кабінет увірвався дуже сердитий тато
Життєві історії 0
— Ну хоч недовго мучилася, сердешна, — хитають головами бабусі, що прийшли без запрошення. По такому поводу запрошення не потрібні. Бабусі все самі зроблять, і обмиють, і перевдягнуть,
Розкішний банкетний зал уже був заповнений гостями. Пані у вечірніх сукнях, чоловіки в строгих костюмах, вправні та послужливі офіціантки з тацями. Дзвін келихів, сміх, настрій на висоті. Влада стояла в куточку. Хустку, приготовану за циганським рецептом, вона стискала в руці
Життєві історії 0
— Поворожиш мені? Я тобі ручку позолочу, — Влада розірвала звичний для всіх шаблон. Стара ворожка здивовано втупилася на жінку. І перехожі, витріщивши очі, усміхалися, крутили пальцем біля
— Так ось, значить, як. Ось на кого ти мене проміняла. Спеціально горилу такого обрала, так? — Не проміняла. Я вибрала його, коли була вільною жінкою. У мене не було обручки на пальці, як зараз. Наталя підняла руку і помахала нею перед обличчям колишнього чоловіка. Там поблискувала обручка. — Ах ось як! Ти ж хотіла, щоб я повернувся, благала мене, слізки пускала… Зрадниця, ось хто ти
Життєві історії 0
— Мамо, там у двері стукають! Відчиниш, бо в нас руки зайняті? — Звісно, — посміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись у вічко.
— Що я не так зрозумів? Що ти не соромлячись дитини, приводила в дім коханця? Що ви мене підставили, відібравши мій невеликий бізнес? Що? Ти так налаштувала дитину, що від страху бачити мене, він потрапив до лікарні
Життєві історії 0
— Колю, Колю, синку, привіт. — Я не Коля, — хлопчик відсахнувся і позадкував. — Синку, ти що? Колю, це ж я, твій татко, ти мене не впізнав?
— Гарденія ожила, — Олеся відчинила кімнату, і Тимофій побачив, як поруч із засохлим листям тягнеться до сонця зелений паросток. — Ти впевнена, що не садила в цей горщик нічого іншого? Та й як це могло статися? — Я не знаю… Помітила зелене маля, коли до нас переїхала Настя. Я ж казала, що наша хатня робітниця хороша дівчина. Може, її аура допомогла народитися цьому паростку
Життєві історії 0
Настя дуже вдало влаштувалася. Вона була хатньою робітницею в заможній оселі, мала інтрижку з господарем і час від часу обговорювала сусідів із господинею, попиваючи разом каву. Молода жінка
— Не хочу я ставати бабцею! Це ти що надумала? Прив’язати до себе дитиною? Навряд чи, все одно Ілля піде, не втримаєш… — Куди піде? З чого ви взяли? — Та годі, я мати, сина свого знаю. Він давно вже шукає, куди б піти подалі від такої, як ти. Тож зроби, як він каже, а то аліментів все одно не дочекаєшся
Життєві історії 0
— Який платіж прострочений? Ви, мабуть, щось переплутали, у нас немає жодних кредитів… Так, Кравченки, так, наша адреса, але… Скільки? Цього не може бути! А на чиє ім’я
— Андрійку, треба троянди сортові купити, на ділянці висадити. — Кому треба? — Мені треба. Так красивіше буде. Я задумала… — Ольго, я давно поговорити хотів. Я люблю іншу. Цей будинок збудований мною і записаний на мене. Тому я поїду на тиждень, а ти вивези звідси свої речі
Життєві історії 0
— Андрійку, вечеря готова, йди вже, — покликала Ольга свого чоловіка. — Та йду я, — роздратовано відповів Андрій, виходячи з ванної. Оля поклала йому все на тарілку,

You cannot copy content of this page