– Мама захотіла дорогий телефон. Я купив їй. Тобі для мами грошей шкода? – Телефон? Мамі? Я б зрозуміла, якби ти собі купив, але мамі
Коли Лариса виходила заміж, майбутній чоловік поставив умову: «Житимемо з моєю мамою». Лариса і не була проти. Майбутня свекруха завжди була привітною та гостинною. Квартира в чотири кімнати,
Іван з Миколою дружили з дитинства, разом навчалися, разом працювали, навіть відпочивали теж разом. Микола перший побачив красуню Христину, яка відпочивала на пляжі разом із подругами
Іван стояв перед дзеркалом і вже кілька хвилин намагався зав’язати краватку, але все одно в нього виходила якась нісенітниця. – Та що це таке, – подумав він, але
— А ось так, мама не розраховувала на те, що я з невдалого заміжжя можу додому повернутися, вона з чоловіком стала жити рік тому, тепер реєструвати стосунки збираються. А я тут до чого? Чому орендувати квартиру маю й іпотеку брати? Посварилася ще й із нею, вона риданнями мене збиралася пройняти. Не пройняла
— Ну взагалі вже ніяк разом, не можу, не хочу, втомилася вже терпіти, – каже з подругою Влада. – У декреті мій чоловік себе показав у всій красі.
— Я всю свою юність із вашою донькою сиділа, коли мої подружки гуляли і дружили, заміж виходили. Я вас не питала, куди вам стільки? І ти, будь ласка, не цікався. Я з вашої милості залишилася старою дівою, без освіти, бо з Віркою сиділа. І зараз ти мені дорікаєш квартирою, що дісталася від діда? За неї більше мільйона ніхто не дасть
Дід тобі квартиру подарував. Бабуся дарчу на дачу підписала. Тепер ти з боку батька пішла нерухомість збирати? Куди тобі стільки? Донька подивилася на матір і підняла брови. —
— І важко, і грошей платять мало. Ну подумай сама: вона отримує 700 гривень за добу. Тиждень – через тиждень. Хіба це багато? Сидить там цілодобово цей тиждень, ночувати доводиться так само. Зате незалежна. Тільки тепер чомусь натякає, що ми б їй могли й допомагати. Мовляв, вона на шию нам не сідає, підробляє, але їй мало, дайте ще, – розповідає подрузі Лариса. – А з чого ще? І потім, як вона нам відповіла… Після цього всяке бажання допомагати зникло
— А хто винен у тому, що в неї пенсія маленька? Довгий час вона не працювала взагалі, потім влаштовувалася в такі місця, щоб робота не напружувала. Але ми
— Ніно, а кавуни, глянь, кавуни якезні! От нам би такий сорт вирощувати. – Микола любив кавуни, і навіть солив їх. — Ой, треба додому купити, і диню діти просили. Микола поправив кашкет, що рятувала його темну голову від сонця: – І кепку Вовці. А може Ірці сукню довгу купимо? — І куди вона в ній піде? Краще костюмчик узяти, – сказала дружина
Осіннє сонце ще намагалося зігріти своїми, туго натягнутими променями, городи, на яких був прибраний майже весь урожай. Ніна копалася під навісом, де ще лежали овочі, які треба було
— Оленко, дитинко, – її голос, як завжди приторно-солодкий, сочився фальшивою турботою. Ольга Петрівна майстерно грала роль турботливої свекрухи. – Я ж тільки хочу допомогти! Ти така молода, недосвідчена… Квартира в центрі – це, звісно, чудовий спадок, але подумай сама: вона стара, потребує капітального ремонту. А якщо продати
Сонячні промені косо падали на старий дубовий паркет, висвічуючи химерний візерунок із потертостей і подряпин. Кожна з них – як рядок у книзі спогадів. Ось тут я вчилася
З раннього ранку в сім’ї Бондаренків панувала метушня. Наречена з матір’ю готували частування, батько спішно ремонтував поріг – не хотілося йому перед майбутнім зятем осоромитися
– Віра, ну, розкажи, який він – твій наречений? – смикала старшу сестру за рукав дванадцятирічна Таня. – Він чудовий! Ввічливий такий, вихований! А ти дуже нетерпляча, почекай
Через деякий час, коли Наталя готувала святкову вечерю, прийшов чоловік із шикарним букетом червоних троянд
Наталя повернулася з роботи трохи раніше, ніж звичайно, строга начальниця відпустила її з нагоди Дня Народження – 45! А вже завтра іменинниця разом із чоловіком вирушать на море.
– Боже! Це ж ціла моя зарплата на попередній роботі! – Олексій вдав, що йому стало зле, коли дізнався суму. – Яка в мене таки дружина багата! Я не помилився у виборі
Світлана з Олексієм прожили у шлюбі тринадцять років. Дітей народили не відразу – це Світлана, зайнята будівництвом кар’єри, просила почекати. І, треба сказати, кар’єру Світлана побудувала, у свої

You cannot copy content of this page