Життєві історії
— Виходить, що я обманюю чоловіка, — зізнається Оксана. — Але я або чесна перед чоловіком, або я… навіть не знаю, як і сказати. Оксані 32 роки, заміж
— Вітя, у нас гості? — Таня прийшла після довгого робочого дня додому, на порозі стояло чуже взуття, з кімнати лунали жіночі голоси. Замість чоловіка в передпокій вийшла
— Мамо, Поля вже втретє телефонує, проситься додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила тихо, але з неприхованою тривогою в голосі. — Усе з нею нормально. Граються з
— Алісо, будь людиною, поступися! Ти ж розумієш нашу ситуацію. — Розумію. Тільки я тут до чого? З чого ти взяла, що тобі всі винні? Гаразд, мама, з
Живемо ми з чоловіком уже вісім років, звичайна собі сім’я, наче. Працюємо обоє, добре заробляємо, дім, побут — усе як у людей. Він в офісі, я теж, та
Я, звичайний чоловік, якому перевалило за шістдесят, усе життя відпрацював на заводі. Не мільйонер, не багатій, а просто роботяга. Дружина моя відійшла у засвіти, коли синові було п’ятнадцять,
— Чесно? Набридла вже ця твоя тітка, гірша від тієї редьки. Що ти її пускаєш, та ще й годуєш? Довго вона в нас ошиватиметься? Костянтин вийшов із кімнати,
— Свекруха просто в шоці, мій чоловік біля скроні крутить, а зовиця боїться втратити «священні штани» співмешканця, — ділиться Ксенія з подругою. — Розуму в неї точно немає,
— Ні, я її не принижувала, я тихенько, як пораду, як дружнє застереження сказала, але Марія, звісно, все сприйняла все дуже гостро. Ще й сину моєму наскаржилася тоді,
— Бабулі залишилося недовго, і квартира дістанеться нам, — весело говорила Анжела, переглядаючи варіанти ремонту в кімнатах із високими стелями. — Тут буде наша спальня. Дивись, що мені