Головна

Життєві історії

Ой, та я готова вам ці 200 тисяч навіть повернути хоч зараз. Щоправда… якщо брат поверне те, що ви в його квартиру вбухали. Загалом, мамо, трусіть улюбленого сина. Ви в нас — спільні, нехай йому завжди діставалося більше, допомогу ми з ним поділимо навпіл
Життєві історії 0
— Не чекали такого, що й казати, — сумно зітхає Ірина Олегівна. — Я — то ще нічого, я в державній клініці лікуюся, особливих проблем поки немає. А
— Ми — багатодітна сім’я, нам належить підтримка! — кричав Борис. — У мене семеро дітей, восьма дитина на підході! Виділіть гроші з міського бюджету на візочок для малюка. Автомобіль ще необхідний, щоб я міг возити дітей на гуртки й секції. І аби що я не візьму, майте на увазі! Авто дайте новеньке, без пробігу
Життєві історії 0
— Ми що, дарма дітей скільки завели? — голосно обурювалася Ліда. — Світлано, я не розумію… Ти що, відмовляєш нам у допомозі? Сама, виходить, живеш у будинку, а
Сестри рвали вишні, тепер сидять і перебирають їх, занадто стиглі відкладають в інший таз. Олеся їсть вишню і задумливо дивиться на сестру. — Ти знаєш, що батько гуляв від неї все життя, знаєш? Знаєш, звичайно, ми вже дорослі були, пам’ятаєш, як мама бігала Нінці Кривошеєвій вікна била
Життєві історії 0
— Знаєш, Олесю, а мама таки права, мені здається. — Тааак, у чому ж, якщо не секрет? — Та в тому, що ти вже не дівчинка двадцятирічна і
Хлопчисько в колисці криком заходиться, а ця спить… ах ти корівонька, спить вона на підлозі, посеред хати… А де ж Панас? Час-то вже, чи не трапилося б чого… – Катерино, Катько, чого мовчиш? – штовхнула, а вона застогнала, Боже милостивий, весь поділ темний
Життєві історії 0
Невістку свою, Калина, не сприймала. І ні, не через одвічний конфлікт свекрухи й невістки, а просто не любила. А за що її любити, цю розтелепу? Як заговорить, неначе
— Ааа, а то я думала, ти зовсім з глузду з’їхав, навіщось зберігаєш фото хлопчака, який знімався в рекламі по телевізору. Тетяно, ти зовсім його за дурника тримаєш? Платить п’ять років тобі просто так гроші, так ти йому ще трохи відредаговані фото актора відправляла? — Та пішли ви, недоумки. Я вас покарала… Як побачила твого Борю тоді, так план і визрів
Життєві історії 0
— Юлю, Юююлю… — защебетала молода жінка, і Юлія Павлівна, яка йшла собі спокійно повз школу, обернулася. Вона дивилася на незнайомку і ніяк не могла зрозуміти, хто це
— Так адже тоді ще не було сорока днів Богдану, не можна дитинці ім’я було його давати, із собою б забрав! — пояснила свекруха Даші з таким виглядом, ніби та забула таблицю множення. — Досить зніматися, піди назустріч родині, ти одна хочеш “бабським” ім’ям бідного хлопчика назвати
Життєві історії 0
Сварка зі свекрухою вийшла безглузда. Чоловік, звісно, заводив розмову про те, щоб назвати сина Богданом, як його батька, але Даша цей варіант одразу відкинула. Взагалі-то, вона мріяла про
П’ять місяців ми боялися від неї відійти, танці з бубнами навколо неї водили, про своє життя забули геть, підтримували, до життя повертали. А на шостий місяць, коли навіть у спадок ще ніхто не вступив, мама привела до хати мужика? Це добре, правда? А тепер минуло вісім місяців, і ми дізнаємося, що мама — наречена
Життєві історії 0
— Нам просто не віриться. І сестра в шоці, і мій чоловік, і його родичі. Чесно кажучи, мені так прикро за тата і соромно за маму, — зізнається
– І дружили ми з тобою не один десяток років. Вважай, з дитячого садка разом. – Щось ти не згадала про це, коли з моїм чоловіком… крутила. – Таню, от зараз би згадувати знову мені мою дурість. Я вже за неї розплатилася, не треба вдавати із себе суддю. Я знаю, що тебе підвищили, машину он нову купила нещодавно
Життєві історії 0
Матір Тетяни і бабуся вірили, що жіночої дружби не існує. Тому й на подружок Тані завжди скоса дивилися. Поки дівчатка маленькі були, ще сяк-так, але що дорослішою ставала
Ось і догулялася: у 16 років принесла в пелені Антона і, на жах матері, навіть ім’я батька назвати не змогла. Тікаючи від ганьби, Ганна Іванівна разом із донькою та онуком переїхала в інше місто й влаштувалася викладачем у місцевий коледж, до якого й доньку змусила вступити
Життєві історії 0
— Я… мама твого чоловіка Антона. Катериною Анатоліївною мене звуть. Але ти можеш називати мене просто Катею. — Матері мого чоловіка давно немає в живих. Ідіть, або я
Наважилася Марія на дитину для себе від донора, штучним методом. Синочок вийшов — на диво. Ні на мить не пошкодувала, що зважилася. Вдома із задоволенням відсиділа півтора року, ні в чому не мала потреби, бо й заощадження були, і квартири здавала. А потім найняла двох нянь і вийшла на роботу
Життєві історії 0
— Я думала, що таке буває лише в молодості, коли одружуються зовсім юні, а матері хлопців не можуть змиритися, що в «синочка» хтось з’явився. Хоча в мене в

You cannot copy content of this page