Головна

Життєві історії

— Дякую, Петре. Я скоро. Господи, щось руки, як чужі… вона намагалася вивудити з сумки записну книжку, там були записані телефони всіх її приятельок, але книжка вислизала від неї. Тоді вона набрала номер, який пам’ятала напам’ять – найкращої подруги Юлі. Раніше вони часто зустрічалися, гуляли в парку, ділилися враженнями про життя, про успіхи дітей. Але відтоді, як Олег виніс усе з дому, зустрічі припинилися
Життєві історії 0
Не думала Ганна Федорівна, що на старості років рідний син вижене її з дому. Її улюблений син, ненаглядний Олежка! Він, виштовхавши матір на сходи, просто зачинив двері на
— А хто мій батько? – запитував Олег. Мати йому все чесно розповідала і про путівку, і про курорт, і про те, як загубила номер цієї людини. — Напевно, він теж мій загубив, – зітхала вона. Іноді Олег думав, що мати навмисно загубила цей номер, щоб не обтяжувати себе зайвим клопотом із чоловіком. У них з Олегом був тихий, чистий дім, між собою мати і син ніколи не сварилися
Життєві історії 0
Олег дуже любив свою дружину Олену, але розлучився з нею, і всі його друзі та знайомі дивувалися, чому він так вчинив. Мати Олега (Наталя Тимофіївна), хоч і знала
— Усе літо ми з нею тусуємося, начебто все добре. Готує просто язик проковтнути, удома в неї затишно, а отже, господиня хороша, у ліжку теж мене особисто все влаштовує, та до того ж красива, приємно з нею в люди вийти. — Ну все, параметри цієї кандидатури підходять, можна й одружитися
Життєві історії 0
— Ну ти як, друже, що думаєш на рахунок своєї Іринки? Одружуватися плануєш? – Костя на мить обернувся на свого товариша, який сидів поруч, а потім одразу ж
Намила Тоня квартиру до блиску. Пирогів напекла, яєць нафарбувала. Стоїть пасочка в центрі столу на блюді, на іншій тарілці гора пирогів рум’яних. А запах, який! — До свята готуєшся чи до весілля? – запитувала сусідка. — Та чи ти що. Яке весілля? Настя вчиться ще. Не до весілля їй, – заступалася за доньку Тоня. А сусідка посміхалася, мовляв, знаємо, як вчиться, були й ми молодими
Життєві історії 0
Тоня вийшла заміж рано. Відразу після закінчення школи. Вже як лютувала матір, кричала, на вулицю не пускала. — Куди так рано? Поживи, озирнися, професію здобудеш, а потім уже
— Наталко, я не зрозуміла, і що це зараз було? Ти навіщо дитині такі великі суми даєш? Дивись, багачка яка! Це за які такі заслуги ти їй зараз тисячу віддала? Навіщо привчати дітей до таких великих грошей? Сьогодні ти їй тисячу дала, а завтра вона в тебе скільки попросить? Пʼять? — Це Віки гроші, мамо. Я в неї позичала, готівка була потрібна, зараз повернула. Не переживай, великі суми ми їй не даємо
Життєві історії 0
— Мамо, ти зняла гроші з картки? — Так, донечко, зараз. Ольга Миколаївна з подивом дивилася на те, як Наталя, діставши з гаманця купюру зовсім чималого номіналу, простягнула
— Це тому, що вона егоїстка і завжди була егоїсткою, – підтакувала сестра. – Бач, вирішила, що вони перші роки поживуть без дітей? Поживуть? А були б дітки, не розійшлися б. Не дурила б ти, сестро, сходися з чоловіком назад, діточок вам треба. У цьому щастя – у сім’ї та дітях.  — Правильно Катя все говорить, – повчально каже мама. – Подивися на сестру! Міцна сім’я, щаслива, дім – повна чаша, дітки
Життєві історії 0
Практично я туди не їжджу. Просто втомилася слухати мамині моралі і розповіді сестри про її щасливе сімейне життя, ха, боюся не втриматися і відкрити їй очі на все,
— Матусю, в мене буде ще дитинка. — Ох, донечко, що ж ти не оберігалася, з двома маленькими дітлахами і так важко, а тут ще одне немовля з’явиться, – сплеснула руками Надія. — Мамо, це наша сім’я і наше рішення, а ти не лізь зі своїми порадами, – відповіла Світлана
Життєві історії 0
Надія і Георгій прожили душа в душу разом тридцять два роки. Познайомилися вони ще в студентські часи, Георгій закохався безмежно в тонку, тендітну Надійку, і вже на другому
«Ось потрібні були їй ці квіти! Навіть банку дістала. Не сказати, щоб не розумна. Мрійниця, мабуть. Такі, як вона, вічно на принца чекають», – думав Олег, похмуро розглядаючи сусідку
Життєві історії 0
Олена метушливо просувалася до свого купе. В руках у неї були важкі сумки, але це, здавалося, її зовсім не турбувало. Обличчя її буквально сяяло від щастя. А через
– Марія Іванівно, – звернувся до неї Владислав Петрович. – У мене за десять хвилин ходьби звідси знаходиться квартира тещі. Тещу днями ми із дружиною до себе забрали. Якщо вас не бентежить моя пропозиція, ми можемо подрімати там
Життєві історії 0
Владислав Петрович вирушав у чергове відрядження. Дружина допомогла зібрати йому речі в дорожню валізу. Після цього Владислав Петрович викликав таксі. За десять хвилин таксі стояло біля під’їзду. До
Ніна кинула лопату і забула про сніг. Брат вдень прийде та почистить. Вдома вона зателефонувала до лікарні, їй повідомили, що її найкраща подруга в палаті, стан важкий
Життєві історії 0
Ніна Федорівна прокинулася рано. Виглянула у віконце. Надворі ще темно. Снігу за ніч багато випало. І він все падає і падає. – Ох, як набрид цей сніг, –

You cannot copy content of this page