Життєві історії

Зранку Анна Василівна виявила, що годинник у передпокої зупинився. Стрілки застигли на шостій без п’яти. Вона потрусила його, піднесла до вуха — тиша. Батарейка, подумала вона. Або знак.

Андрій Петрович завжди ненавидів цей сервіз. Тонкий, із позолотою, з безглуздими ніжно-рожевими квіточками. Він припадав пилом за склом старої стінки десятки років, переїхавши сюди з великої квартири після

Через три роки Ліля і Петро, нарешті, закрили останній внесок по іпотеці. Їм довелося дуже нелегко. Весь цей час вони жили у тещі, а в тієї характер —

— Економила я на всьому, не тільки на собі. Нам не вистачало грошей, а стану про це говорити — чоловік ображався, — розповідає Софія подрузі. — Ти мені

— Гірко! — кричали гості на весіллі Алли та Михайла. Наречена перед поцілунком помітила недоброзичливий погляд своєї майбутньої свекрухи. Він буквально свердлив її наскрізь, і дівчина вся зіщулилась.

До п’ятдесяти шести років Степан міцно стояв на ногах. Усе в нього в житті було: бізнес, що приносив гарний дохід, величезний дім, дружина Світлана, старший син уже одружений

Наприкінці листопада випав сніг, і того дня в цеху, де працювала Настя, з’явилася собака. Чорна, гладкошерста, середнього розміру, з мордочкою вівчарки, з білим комірцем на шиї та невеликою

Надія і Ксенія навчалися в одному класі, разом дорослішали, дружили, і на танці почали ходити, коли прийшов час. Дівчата були нерозлучні, аж поки і служби не повернувся Мишко,

Телефон у моїй сумці задзвенів саме тоді, коли я вже підходила додому. Я витягла його і відповіла братові. — Привіт, Антосику, — без докорів сумління назвала я його