Головна

Життєві історії

Олеся поверталася зі школи, тоді вона ще вчилася в другому класі. Разом із нею в під’їзд зайшли чоловік із хлопчиком, який був менший за неї на зріст і молодший. – Дівчинко, ти в цьому під’їзді живеш? – запитав чоловік
Життєві історії 0
Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто доводилося плакати. Вона розуміла, що зараз на неї чекає черговий крутий поворот у долі,
— Взагалі, ви могли б поступитися мені місцем, я їду з маленькою дитиною, – почала молода мама з однорічним хлопчиком на руках. — А я спеціально купив нижню полицю, тому що тільки так можу їздити, – намагався зберігати спокій чоловік. — Вам же все одно, ви просто йдете на принцип, давайте все вирішимо мирно, – напирала незнайомка. – Ви молодий, сповнений сил і запросто можете залізти на верхню полицю, поступившись мені
Життєві історії 0
Юля терпіти не могла верхні полиці в поїзді, тому постійно купувала тільки нижні. Їй часто доводилося мотатися країною через роз’їзний характер роботи, тож уже навчилася ловити хороші квитки
— Ти чого тут вилупилася? – голос пролунав, немов нізвідки, лякаючи Іринку, – ану пішла звідси, наглядаєш щось, поцупити хочеш? — Здрастуйте, я ваша листоноша, будинки обходжу, ось вам газеток принесла, щоб ви подивилися, та почитали, може, щось випишете. — На біса вони мені, йди звідси, поки ціла! – жінка підняла палицю, бажаючи нею замахнутися на дівчину. — Кажуть, ви танцювали раніше і співали так, що всі заслуховувалися, – Іринка не злякалася і не відійшла в той момент, коли Лідія замахнулася
Життєві історії 0
— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі
Я вже насилу ходжу, невідомо, як все пройде, і після появи малюка нам потрібні спокій і тиша. Мені ніколи буде розважати твоїх дітей, і взагалі, ми хотіли навіть Кіру відправити до моїх батьків на канікули. — У принципі, можна й так, – явно не бачила нічого дивного в ситуації Аліна. – У тебе класні батьки, мої хлопці можуть цей час побути в них разом із Кірою. Тобі стане краще, заберете їх до себе, а там і я скоро приїду
Життєві історії 0
— Наступного тижня Аліна приїде з дітьми, у них канікули починаються, – говорив Євген за вечерею. – Я не зміг сестрі відмовити прийняти племінників, до того ж вона
— Поки мій син на роботі спину гне, і гроші такою важкою працею заробляє, ти їх на вітер спускаєш, – злилася Галина. — Яким саме чином я їх спускаю, і що знову не так? – не розуміла Наталка. – Я не скуповую купу речей, не відвідую розважальні заклади, і взагалі, я теж гроші заробляю. — Ну звичайно, тільки твоєї зарплати на гречку і соняшникову олію ледве вистачить, – злилася пенсіонерка. – А на гроші Михайла ти закуповуєш червону рибу, ікру і креветки
Життєві історії 0
— Ну і навіщо ти знову стільки продуктів накупила? – кривилася Галина, дивлячись, як невістка розбирає сумки. — Я завжди купую з запасом, щоб на вихідних нікуди не
— Ти розумієш? – запитую, – Вона ж не зможе жити сама! Я чекаю дитину, мені накажеш боротися з її примхами і відбиватися від скарг сусідів, як це довгі роки робила мама? — Гроші за квартиру брала? Брала. – відповів дядько, – Ти їй внучка рідна. У Полтаву я її не потягну. Вона там на вулицю вийде, до смітника дійде і забуде, де жила. Ти думаєш, моя дружина і мої доньки будуть за нею доглядати? Вони їй чужі люди! Я працюю, кручуся день у день. Чекаєш дитину? От і добре. Якраз час буде, щоб за бабусею дивитися. Вона тебе ростила
Життєві історії 0
Моя мама жила разом зі своєю матір’ю багато років, відтоді, як пішла зі мною семирічною від мого батька. У бабусі дітей було двоє: мама та її молодший брат.
– Тетяно, я тут прийшов. Будинок ніби разом будували, спільний він, наш, а живеш ти в ньому одна, як королева, а ми в кімнатці тулимося. – Що, на квартиру попроситися хочете? Так не гарно буде, якщо ми всі втрьох тут житимемо
Життєві історії 0
Федю, Федю? А що у тебе на роботі? Все гаразд? – Нормально. Як завжди. – Федю, Федю, а підемо вечеряти! Я пельмені наліпила, як ти любиш. Ходімо, га? – Не голодний
– Коли, кажеш, нам до твоїх батьків їхати? – запитала Орися перед сном. – У середу? – Так, а що таке? – А о котрій годині? – запитала вона, перш ніж відповісти на запитання чоловіка
Життєві історії 0
– Олеже, мені тут твоя мама дзвонила, каже до тебе вдень додзвонитися не могла! – сказала чоловікові Орися, коли він прийшов додому з роботи. – Так, знаю, вона мені потім передзвонила
– Не пригадаю… Загалом, гаразд, порада слушна. Але де мені знайти таку доглядальницю, щоб не втекла і мене не турбувала? – Давай так, ти готуй чоловіка до переїзду, а я пошукаю відповідний варіант
Життєві історії 0
– Боже, ну за що мені все це? – Рита театрально зітхнула, а її подруга, зробивши ковток ігристого, знизала плечима: – Слухай, Ритуля, ну треба віддати Валерію належне – фінансово він тебе
Мурці ви лежанку купили дорогу хутряну, а в бабусі капці старі. — Так вона ж сама і сказала, що не треба їй, вона і в цих буде доживати, вони її улюблені, – згадала Поліна, – я і панчохи їй купила, які вона завжди носити звикла, бабусі нашій вже дев’яносто один рік, Іване, ти забув? — Ага, звичайно буде доживати, це вона так сказала від образи. І нічого я не забув, що їй багато років. Їй тому і новенького всього хочеться, і їжі всілякої спробувати, яку вона не їла ніколи, а ви нічого не розумієте в житті! – похмуро буркнув Іван
Життєві історії 0
Марія Миколаївна сиділа у своїй кімнаті з зачиненими дверима, і намагалася не заважати молоді. Жила вона з онуком Кирилом, його дружиною Поліною і правнуком Іванком разом уже дев’ять

You cannot copy content of this page