Життєві історії
– Ти йдеш? – питала вона зі сльозами на очах. – Так, … Я покохав іншу! Ти мені набридла, набридли крики дітей! – Але ж це твої діти! Вони ще зовсім
— Мама сказала, що цього року знову зустрічатимемо Новий рік у нас, – очі Микити сяяли від радості, – усією сім’єю! Здорово, правда?! — Який жах! – не
— Привіт, Маринко, Катруся стала мамою сьогодні вранці, ти уявляєш? Ми й не чекали, думали ще тижнів зо два походить, а тут раптом така приємна несподіванка, – радісно
Карина нервово смикала ґудзик на сорочці. Розмова з матір’ю мала відбутися будь-що-будь. Але бажано без участі батька. Валерій, батько Карини, був чоловіком старого гарту і не схвалював «безладних»
— Хорошою ти не будеш ніколи, як би зараз події не розвивалися, – каже у відповідь на переживання Лілії Миколаївни подруга. – Із сином говорила? Говорила, решта –
– Галя, дача має дістатись мені! – сперечався Анатолій із сестрою, – У мене, загалом, п’ятеро дітей! Троє рідних і двоє прийомних! Ось нехай дача мені й дістанеться! Тобі
Якось Уляну чоловік назвав Юлею. Вранці це було. Чоловік притулився до дружини, обійняв її і прошепотів на вухо: – Доброго ранку, Юлія. І солодко засопів, продовжуючи спати далі. А Уляна прокинулася.
— Я сама думала, що в п’ятдесят п’ять років пізно починати життя з нуля, а потім переконалася в зворотному, – розповідала Тетяна подрузі. – Може, Віктор і не
— У сенсі, звільняєшся? У тебе понад 20 викликів на завтра. Ти хочеш дітям свято зіпсувати? – вона не вірила своїм вухам. Надійний і перевірений співробітник, з яким
Восени того року водії, що проїжджають по трасі, помітили собаку, що нерухомо стоїть на узбіччі біля з’їзду до дачного селища. День за днем вона залишалася на одному місці.