Життєві історії

Марина була заміжня заледве три тижні, коли свекри, як сніг на голову, звалили новину: вони розлучаються. І розходилися, повірте, зовсім не мирно. Та й хіба ж можна тут

— Та я б і приїхала, хіба ж то відстань для матері — чотириста кілометрів? Потягом би добралася чи машину винайняла б. І на стіл би скинулася, не

У хаті Романчуків було гамірно й весело. За двома зсунутими столами зібралася вся велика родина та близькі друзі. Гуляли з розмахом — проводжали на заслужений відпочинок голову сім’ї,

— Скільки я її пам’ятаю, вона ніколи не була фанаткою домашнього господарства, — хитає головою Маргарита, розповідаючи про матір. — Молодшу сестру я вчила суп варити й оладки

Нормальних стосунків із чоловіковою матір’ю в Ганни не було зроду. Вони у шлюбі вже вісім років, і за весь цей час жінка чула на свою адресу самі лише

— Сиджу зараз на гречці та перловці, Валю, — зітхає Євгенія Дмитрівна, ділячись із подругою. — Отака-то біда… З’їздила, називається, на дачу, а тепер синові з невісткою ремонт

— Ми із сестрою зараз для всієї рідні — просто якісь потвори безсердечні, — гірко всміхається Алла. — Так цікаво спостерігати, як вони всі згуртувалися в єдиному пориві

— І треба ж було тобі вклепатися в одруженого! — докірливо зітхнула мама. — От і сиди тепер на день святого Валентина сама, як билина в полі. —

— Знаєш, мені здається, що ми з чоловіком уже й не так хочемо ту хату купувати, як його мама, — бідкається Ганна, не знаходячи собі місця. — Після

— Я туди приїхала, а почуваюся тепер, чесне слово, як остання дурепа, — бідкається Ольга Дмитрівна, нервово перебираючи край скатертини. — Не їздила ж довго, заважати не хотіла,